З нагоди Дня місцевого самоврядування, який в Україні відзначається 7 грудня, ми провели невеличкі інтерв’ю з депутатами міської ради стосовно особливостей їхньої роботи. Водночас наголошуємо, що цього разу ми зупинили свій вибір на тих, хто раніше не так часто отримував можливість висловити свої думки у пресі саме з позиції депутата.
АТАМАНЕНКО Євгенія Вікторівна, Народна Партія, округ №4 (район колегіуму).
— Йдучи на вибори по одномандатному виборчому округу, кандидат має розуміти, що, ставши депутатом, він безпосередньо відповідатиме перед виборцями за результати своєї роботи. Адже не дарма люди кажуть — «наш депутат». З огляду на це, що можете занести собі в актив за час роботи у міській раді?
— Головною моєю метою було впорядкувати діяльність ОСББ у своєму мікрорайоні. Адже відомо, що протягом кількох років керуючий об’єднанням не міг налагодити співпрацю із правлінням. Як наслідок, вирішення багатьох поточних проблем стояло на місці. Зрештою було проведено перемовини з усіма сторонами. Намагалися вирішити непорозуміння мирним шляхом, та все ж дійшло до судів. Спільним рішенням змінили керуючого. На цю посаду призначили С.В.Сімончука, колишнього головного інженера ЖЕКу, який знав усі проблеми, так би мовити, зсередини. Тепер, хай невеликі, але зміни є. Облаштовано подвір’я по вул.Рибалка, 3, 5, 7, є ігровий майданчик, заасфальтовано в’їзди у двір. На наступний рік планую внести пропозицію до депутатського корпусу щодо капітального ремонту дороги на перехресті вул.Рибалка — Леваневського. Звісно, неправильно всі заслуги приписувати собі. Депутат співпрацює з багатьма людьми.
— На вашу думку, чи достатньо повноважень у міської ради?
— Звісно, що недостатньо. Адже ми залежні від фінансування. Є кошти — можемо більше зробити, немає — програми не працюють. Водночас стверджувати, що все вирішують депутати, як законодавчий орган місцевого рівня, також не можна. Працівники виконавчого комітету розробляють проекти рішень, аргументують їх. В окремих випадках ми погоджуємось, часом дискутуємо. І це нормально, бо депутати — різні за фахом, віком, досвідом. Якщо процес ухвали рішень проходитиме занадто гладко, то це теж не правильно. Кожен має висловити свою позицію.
НОВИЧЕНКО Юрій Борисович, перший номер у списку міської організації ВО «Батьківщина».
— Юрію Борисовичу, існує думка, що у депутатів, котрі пройшли у міську раду за партійними списками, менша відповідальність перед виборцями, аніж у «мажоритарників». Що скажете з цього приводу?
— Вважаю, що внесення змін до закону про вибори, згідно з якими депутатів почали вибирати і за списками, і по округах (50% на 50%), було неправильним рішенням. Оскільки зросла корупція. В окремо взятому окрузі під конкретну людину легше «купити» виборця. Тому вибори стали менш чесними.
Якби депутати були рівні у своїх можливостях, то це було би більш справедливо по відношенню до громади. А так депутати-мажоритарники намагаються спрямувати допомогу своєму округу. Залежно від впливовості того чи іншого депутата, його наближеності до влади, один округ отримує більше, інший — менше.
— Наразі ви належите до опозиційної партії. Як це впливає на вашу роботу у міській раді?
— Опозиційність на місцевому рівні проявляється не так, як на державному. Власне, вона й не повинна так проявлятися. Міська рада «ділиться на кольори» тільки при вирішенні політичних питань. Коли ж питання стосуються життя міста, то йде конструктивна спільна робота. Місту потрібно розвиватися. Якщо конкретніше, то вважаю, що в нас недостатньо працює програма околиць. У центрі міста роботи з благоустрою ведуться активніше. Натомість стан доріг, ліквідація підтоплень, ті ж «ДОСи» на «Дружбі», які розвалюються, — все це вимагає коштів, які потрібно дещо перерозподілити, так би мовити, з центру.
ОВДІЮК Віктор Іванович, Партія регіонів, округ №6 (район ЗОШ №7).
— Вікторе Івановичу, той факт, що ви пройшли у міську раду, як кандидат від провладної партії, надає вам якісь преференції? І які б ви відзначили позитивні зрушення у вашому мікрорайоні (виборчому окрузі) та які найголовніші невирішені проблеми залишаються?
— Чи маємо преференції? Мабуть, ні. Я відчуваю підтримку з боку батьків школярів, які й запропонували мені балотуватися. А наша влада — рівна до всіх. Що ж до іншого, то важко працювати у мікрорайоні, де проживає багато військових пенсіонерів. У них збереглася звичка ще з колишніх часів, що все має бути безкоштовно. Натомість зараз немало проблем можна вирішити своїми руками. Наприклад, коли було виділено фінансування на обладнання ЗОШ №7 автономною котельнею, ми, разом із учнями, самотужки підготували для цього приміщення.
— Що найважче в роботі депутата міської ради?
— Те, що не видно результатів своєї роботи (сміється, — авт.). Адже депутат не в силах зробити абсолютно все. Чимало часу займає вирішення побутових питань, врегулювання конфліктів. При цьому багато хто думає, що депутат за свою роботу отримує гроші. Мені часом дорікають, що у мене дві зарплати. Але ж, нагадаю, що депутати міської ради працюють на громадських засадах.
Як керівнику, мені легше працюється, коли я депутат. Вдається більше зробити для потреб школи. Цікаво, але факт: зараз автономними котельнями обладнані саме ті школи, де директори — депутати.
Серед головних проблем мікрорайону — відсутність дитсадка і амбулаторії. Це потребує значних коштів. Утім, сподіваюсь, що й до цього дійде черга.
Як підсумок, секретар міської ради Василь Іванович МИХАЛЬЧУК додав, що протягом року міською радою було прийнято 13 програм. Одним із найважливіших є рішення про створення комунального підприємства «Шляхрембуд», в руках якого перебуватиме вирішення ключових питань, що стосуються ремонту й утримання доріг.
Хоча у міській раді є представники, як кажуть, від «лівих» до «правих», проте існує єдність і консолідація зусиль при вирішенні питань, що стосуються життєдіяльності міста. Дискусії, звісно, є, але вони, як правило, не виходять за межі передсесійних засідань, наголосив Василь Михальчук.