Стихійна торгівля у невстановлених місцях — явище, яке практично не піддається викоріненню. На початку березня 2013 року газета «Звягель» проводила аналіз ситуації, заслухавши коментарі представників інспекції благоустрою міста, відділу санітарного нагляду, правоохоронців. Тоді матеріал вийшов під назвою: «А віз і нині там…» Упродовж десяти місяців на порушників було складено майже 100 протоколів, однак стихійних торговців це аж ніяк не лякає.
В інспекції благоустрою тоді газеті пояснили, що, діючи самостійно, інспектори можуть тільки попередити порушників про відповідальність. Мовляв, навіть коли складається протокол і відправляється у сільські ради (порушниками, здебільшого, є селяни), то відповіді практично недочекаєшся, бо в селах немає адмінкомісій, які мають такі протоколи розглянути. У реформованій райСЕС водночас відповіли, що їм належить здійснювати контроль у встановлених для торгівлі місцях. Тобто, впливати на стихійні ринки — немає повноважень.
Березневі висновки звелися до того, що єдиним органом, який уповноважений і скласти протокол, і добитися, щоб він був відправлений на розгляд адмінкомісії чи суду, є міліція. Тож нині, аби з’ясувати кількісні показники роботи в цьому напрямку, газета «Звягель» звернулася до заступника начальника міськвідділу міліції, начальника міліції громадської безпеки Павла КОПТІЙЧУКА.
Павло Миколайович розповів, що за порушення правил торгівлі передбачена відповідальність, згідно зі статтями 159 та 160 Адміністративного кодексу України. Так, стаття 159 (Порушення правил торгівлі на ринках) у якості покарання передбачає попередження або накладення штрафу в розмірі від 17 до 51 грн. Стаття 160 (Торгівля з рук у невстановлених місцях) тягне за собою накладення штрафу від 17 до 119 грн. Від початку року за обома цими статтями разом місцеві правоохоронці склали адмінпротоколи на 97 осіб.
Чи бояться таких штрафів стихійні торговці — питання риторичне. Адже ледь не щодня, приміром, на тротуарах біля автовокзалу буквально вирує торгівля молоком і молочними продуктами. На зауваження, що в місті працює декілька спеціально обладнаних ринків, продавчині відповідають: «Туди далеко йти…» На попередження про можливі штрафи теж мають аргументи: «А де ж нам гроші заробити? Роботи в селі немає, пенсії малі…» У цей же час жіночка-покупець, розраховуючись за творог, додає: «А ви пробували те, магазинне? Там же одна хімія, а тут — натуральне». Отже, на її думку, це і є «натуральне» — куплене з тротуару, по якому перед цим пройшли тисячі ніг і залишили після себе мільйони мікробів.
У міліції стверджують, що міська влада має встановити попереджувальні таблички, де йтиметься про заборону торгівлі в тому чи іншому місці. Водночас правоохоронці зізнаються про такий собі делікатний момент. Для складання протоколу про адмінпорушення потрібні паспортні дані особи. Зазвичай, жіночки, які торгують на тротуарах, не мають при собі паспорта. А затримувати їх для з’ясування особи не щоразу наважуються. Кажуть, раптом бабуся, яка приїхала з села заробити копійчину, перенервується і їй стане зле. Хто тоді нестиме відповідальність? Звісно, постійна присутність патруля розганятиме стихійний ринок, але ж на кожному тротуарі, тим паче щодня, чергового не поставиш.
Словом, кожен по-своєму правий, а в цей час проблема залишається. І, вочевидь, буде актуальною доти, доки буде попит на «натуральну» продукцію, що продається з тротуару.