Богоявленням називається свято тому, що при Хрещенні Господа з’явилася світу Пресвята Трійця — Бог Отець промовляв із небес про Сина, Син хрестився від святого Передвісника Господнього Іоанна, і Дух Святий зійшов на Сина у вигляді голуба (Мф.3,13-17; Мк.1,9-11; Лк.3, 21-22). Із давніх часів це свято називалося днем Просвітництва і святом Світла, оскільки Бог є Світло і з’явився просвітити «тих, хто знаходився в темряві і тіні смертній» (Мф.4,16), а також врятувати занепалий людський рід.
Історично хрещення Спасителя трапилося так. Людство багато тисячоліть чекало на обіцяного Месію. У часи Іоанна Хрестителя люди приймали за Месію самого Іоанна. Іоанн же говорив, що він не є Христом, але йому належить пробудити в людях покаяння, підготувати їх до прийняття істинного Месії. Коли ж одного разу Іоанн хрестив людей у водах Йорданських, він відчув, що серед інших людей стоїть Той, Кого людство чекало всі віки, з часу гріхопадіння прабатьків Адама і Єви.
Коли ж Господь зайшов у воду, щоб прийняти хрещення, Іоанн вигукнув: «Це я повинен хреститись від Тебе!» Іоанн Предтеча знав, що прийде Месія, але те, що Він буде просити у нього хрещення, очевидно, не очікував. Як творіння може відпускати гріхи своєму Творцю, тим більше, що Ісус не має гріха? Але Христос заходить у воду. Раптом відкриваються небеса, й Іоанн чує голос із Неба: «Це Син Мій улюблений, в Котрому Моє благовоління».
Ми часто запитуємо: «Чому Христос прийняв хрещення в Йордані, адже Він не має гріха?» Так, не має. І не потрібно Богу хрещення. Але люди, котрі приходили в Йордан, залишали там свої гріхи. Господь прийшов виконати Свою місію — спасти людей від гріха, і тому, увійшовши в Йордан, Спаситель взяв весь цей гріховний бруд на себе, щоб згодом пригвоздити його до Хреста. Преподобний Іоанн Дамаскін говорив, що Господь хрестився не тому, що Сам мав потребу в очищенні, але, щоб «у воді поховати людські гріхи», виконати закон, відкрити таїнство Святої Трійці і, нарешті, освятити «водне єство» і подати нам образ і приклад Хрещення.
Святий Кирил Єрусалимський про свято Хрещення говорив так: «Початок світу — вода, і початок Євангелія — Йордан. Від води засяяло світло чуттєве, бо Дух Божий носився над водою і повелів світлу засяяти з темряви. Від Йордану засяяло світло Святого Євангелія, бо, як пише святий євангеліст, «із того часу», тобто з часу Хрещення, Ісус почав проповідувати й говорити: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне» (Мф.4:17)».
Початок свята Богоявлення походить з апостольських часів. Про нього згадується в Апостольських постановах. Збереглося свідоцтво святителя Климента Олександрійського про святкування Хрещення Господнього вже у II столітті.
У древній Церкві був звичай хрестити оголошених (тих, хто готувався стати християнином) напередодні Богоявлення, тобто в надвечір’я. Нині масові хрещення людей — явище рідке, але звичай освячувати воду напередодні зберігся. Інколи люди вважають, що вода, яка святиться напередодні, є в чомусь відмінною від тієї води, що освячується в сам день свята. Навіть назви придумують різні. Це не так. За церковним календарем, свято настає вже з вечора. Тому й чин освячення — один і той самий. Хрещенську воду в перекладі з грецької — Велику святиню (Велику Агіасму) — достатньо освятити в один із цих днів.
Інколи запитують: «Скільки потрібно освятити води, щоб вистачило на рік?» Благодать не вимірюється у пропорціях. Якщо святу воду розбавити, то це ніяк не відобразиться на її властивостях. Раніше люди скептично до цього ставились, але, на щастя, сьогодні навіть науковці доводять, що свята вода, розбавлена в пропорції один грам до шістдесяти літрів, зберігає ту ж саму структуру. Хоча віруюча людина не стане так прискіпливо рахувати процентне співвідношення.
За давньою традицією, в день Водохреща на Русі, після святкової Літургії, здійснювалися хресні ходи на річки, водойми та джерела зі звершенням чину Великого освячення води, після чого всі охочі занурювалися у воду. Цьогоріч у нашому місті відбудеться таке дійство у неділю, 19 січня, на березі ріки Случ.
У православних віруючих існує благочестивий звичай — щорічно, набравши хрещенської води, окроплювати нею свої житла. Дехто просить це зробити священнослужителя свого храму. Тоді священик, прийшовши в дім мирянина, звершує разом зі всією родиною молитву: співаються церковні піснеспіви з окропленням помешкання. Таке окроплення є своєрідним благословенням на рік, що настав.