У родині Косачів не прижилася назва перейменованого Катериною 100 років тому Звягеля. Новою назвою Новоград-Волинський просто не користувалися. Те ж саме було і в родині Драгоманових. Та й у народі назва Звягель трималася практично до 70-х років минулого століття.
У двох родинах не терпіли рабства й атрибутів, пов’язаних із рабством. У той час, коли українська мова була заборонена в офіційному спілкуванні, а митці, які нею писали, одразу бралися жандармами на облік, в обох родинах спілкувалися, переписувалися з рідними й однодумцями тільки українською.
У 1862 році батька Лесі призначено головою з’їзду мирових посередників у наше місто, а в 1868 році — весілля і молода красуня Ольга Драгоманова їде з чоловіком у Звягель. У Звягелі молоді Косачі поселилися на Корецькій вулиці. Через 2 роки перебралися на Случанську, у дім Окружка. Тут і народилася майбутня співачка досвітніх огнів, пише А.І.Костенко. Тут народжуються старші діти — Михайло, Лариса (Леся Українка) і Ольга. Ольга згадує життя в нашому місті в розділі «Звягельський період Лесиного життя» книги «Леся Українка, хронологія життя і творчости».
Ольга Косач:«1928 року літом я з матір’ю була в Звягелі. Ми знайшли дім Окружка, і в ньому мати моя показала ту кімнату, де народилася Леся. Мій син Михайло Кривинюк, що теж був з нами, сфотографував (з доручення Музею діячів українського мистецтва і науки) той дім з різних боків і деякі звягельські краєвиди».
Коли сім’я ще жила у Звягелі, мати возила Лесю й брата в село Жаборицю (сьогоднішнє Заріччя Баранівського району). Там вона вперше почула про мавку.
Михайло Косач — брат Лесі Українки — у листі до матері пише, що хоче побувати в Звягелі, щоб сфотографувати там будинок Окружка, Завадських, стару Троїцьку церкву та інші пам’ятки в цій місцевості. У листі до сестри Ольги в 1898 році він пише, що рішуче поставить питання, щоб за ті гроші, що залишаться після ліквідації боргів, була куплена чи садиба, чи земля біля Звягеля, чи над Случчю.
1878 року під час подорожі батьків за кордон вона (Олена Косач) довго жила з ними (Лесею і Михайлом) у Звягелі.
Весною 1879 року сім’я переїхала до Луцька. Нове місто не було їй до вподоби. У Звягелі була краща садиба з густим та тінистим садом, що пролягав понад самою Случчю. Косач одержав наказ про переїзд до Луцька. Так скінчилася дванадцятирічна служба Петра Косача у Звягелі.
Практично кожне речення — це витяг з якогось джерела інформації, тому так часто згадується слово Звягель. А тепер спробуємо уявити, яке ім’я міста підтримали б найпотужніші інтелектуали країни кінця XIX — початку XX століття, які мають відношення до нашого міста: древній Звягель чи імперський Новоград-Волинський?
Література:

1. Мороз М.О. Літопис життя та творчости Лесі Українки. — Київ: Наукова думка, 1992, — 629 с.


2. Костенко А.І. Леся Українка. — Київ: А.С.К., 2006 — 510 с.


3. Костенко А.І. Леся Українка. — Київ: Дніпро, 1985 — 392 с.


4. Леся Українка. Листи 1876-1897. — Київ: Видавничий дім «Комора», 2016 — 508 с.


5. Леся Українка.Листи 1898-1912. — Київ: Видавничий дім «Комора», 2016 — 540 с.


6. Віра Римська. Газета «Житомирщина», «Родина Драгоманових-Косачів і Житомирщина», 15.12.2020 р.