Масляна — свято, яке прийшло до нас ще з язичницьких часів. Тоді воно було, так би мовити, «прив’язане» до дня весняного рівнодення і святкувалося протягом тижня до цього дня і тиждень — після. Два тижні святкування Масниці були присвячені прощанню із зимою і зустріччю весни.
Вважалося, що в цей період Сонце, будучи дитям Колядою, ставало юнаком Ярилом. На його честь і пекли багато млинців — жовтих, круглих і таких тонких, щоб крізь млинець просвічувалось сонце. Ця традиція збереглася і до наших днів, так само, як і звичай наприкінці Масляного тижня спалювати опудало, що уособлює Зиму.
Після введення Християнства Масляну стали святкувати в останній тиждень перед Великим Постом (у цьому році — з 24 лютого), який закінчувався найбільшим святом християн — Великоднем. Таким чином Масляна отримала додатковий зміст — це був «перехідний» тиждень, коли дозволялося їсти рибні та молочні продукти, а от у м’ясних, готуючись до Посту, вже себе обмежували.
Вважалося, що Масляну, яку ще називають Сирним тижнем, потрібно було провести якомога веселіше і ситніше, адже, як її проведеш — так і майбутній рік проживеш.
Так само Масляний тиждень був часом для підтримки і зміцнення сімейних стосунків. Молодят вітали, влаштовували їм «оглядини», змушуючи цілуватися на людях. Родичі протягом святкового тижня ходили один до одного в гості, де поминали покійних.
Тих же, хто ще не вступив у шлюб, умовно «карали» — прив’язували до ноги або шиї шматок дерева, гілочку або просто стрічку і примушували так ходити деякий час. Пізніше можна було відкупитися частуванням або грошима.
Кожен із семи днів Масляної має свою назву і свої звичаї.
Понеділок називався «зустріч». У цей день народ «зустрічав» Масляну. Із соломи робили опудало, одягали його в шати, насаджували на жердину і возили по всій окрузі під веселі і завзяті пісні. Після чого опудало залишали на місці, де в подальшому відбувалися народні гуляння.
У цей день закінчували розгортати гірки, добудовували гойдалки, каруселі, балагани, розставляли намети і столи. Господині ж починали пекти млинці, та не просто так, а зі спеціальними замовляннями та обрядами. Перший млинець не їли, його віддавали бідним — із тим, щоб ті пом’янули померлих.
Вівторок величали «загравання». Юнаки та дівчата ходили один до одного в гості — поїсти млинців, покататися на гірках. А на площі починалися веселощі. Неодружені хлопці і дівчата на гуляннях придивлялися один до одного, шукаючи собі пару. Дівчата ворожили, підглядаючи за тим, з якою начинкою їсть млинець молодий чоловік, якому вони симпатизували.
Середа звалася «ласунка». У будинку влаштовували пишні застілля. Цього дня теща скликала всіх своїх зятів і щедро пригощала різноманітними млинцями. Молодому зятю мазали голову олією, щоб він так само «примаслився» до дружини. А на площах відкривали намети і продавали пряники, збитні, горіхи.
Народ веселився, катався на конях і розігрував кумедні сценки про стосунки тещі і зятя. Говорили ще й таке: «Їсти — до гикавки, пити — доки не поперхнешся, співати — до хрипоти, танцювати — до упаду».
Четвер називали «розгул». Із цього дня починалася «широка Масляна» — гуляння вирували на повну. Запрягали коней і каталися навколо села за годинниковою стрілкою, «по сонцю». Для чоловіків влаштовували кулачні бої і взяття снігової фортеці, діти каталися з гірок.
Народ тішили лялькарі, балагани. Люди веселилися: влаштовували карнавали, пригощалися запропонованими ласощами.
П’ятниця — «тещин вечорок». У відповідь на гостинність тещі зять тепер запрошує її до себе на млинці. Так само, за традицією, у цей вечір готують борошняні страви: вареники, манти, пироги.
Суботу звали «зовичі посиденьки». Молода невістка запрошувала до себе в гості зовиць, тобто сестер чоловіка. Також вона скликала своїх незаміжніх подруг, якщо зовиця була ще незаміжня. А якщо зовиця була вже заміжня, то запрошувала і рідню чоловіка. Невістка повинна була піднести зовиці хороший подарунок.
Неділя називається «прощеною неділею». Люди просять один у одного прощення, просять у всіх, навіть якщо немає особливої провини. Говорять приблизно так: «Прости мене, якщо я в чому перед тобою винен», а у відповідь потрібно сказати: «Бог простить, і я прощаю».
На головній площі прощалися з лялькою Масляною, або Зимою, дякували їй за зимові забави і лаяли за мороз і холод. Після чого під пісні та вигуки її спалювали. У велике вогнище народ кидав усю їжу, яку не з’їли за минулий тиждень — млинці, сир, масло, рибу — із наступного дня починався Великий піст.
А коли вогнище трохи згасало, відбувалося фінальне дійство вечора — молодь із запалом стрибала через багаття.
У православній вірі вважається, що сутність Масляного тижня — це прощення накопичених образ, примирення з ближнім, зміцнення сімейних відносин, підготовка до посту.