Готуючи цей матеріал, я жодним чином не розраховувала побачити у пошуковому рядку в Інтернеті заголовок «Придбати бомбосховище»… Виявляється, є й таке. У період розмов про кінець світу (пригадуєте масовий психоз у 2012-му?), ця тема була на піку популярності — ціни на бомбосховища варіювалися від «доступних» 20 тисяч доларів до «зіркових бункерів» за 300 тисяч і більше. Сьогодні тема захисту людей знову виринула на інформаційну поверхню. Тепер, щоправда, через розмови про війну з Росією, зумовлені останніми подіями в Україні.
«НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ НЕМАЄ — ПАНІКА НЕДОРЕЧНА»?
Мобілізація українських чоловіків після анексії Криму, підвищена бойова готовність армії та інформаційна війна між нашими країнами вже спричинили паніку серед українців. Як наслідок — до нас у редакцію почали дзвонити і приходити новоградці, стурбовані тим, де у разі потреби можна сховатися на випадок військових дій? Редакція не має на меті нагнітати обстановку, але ігнорувати це питання ми не стали, тому звернулися за роз’ясненнями.
Начальник відділу цивільного захисту населення міської ради Олександр Мельник нас одразу заспокоїв: мовляв, надзвичайної ситуації, що може бути спричинена військовими діями, у місті та області наразі немає. Тому розповідь свою розпочав із захисних об’єктів протирадіаційного укриття (ПРУ), яких на території міста нараховується 30.
ВІД РАДІАЦІЇ ­ЗАХИСТЯТЬ СПЕЦІАЛЬНІ УКРИТТЯ. АЛЕ НЕ ВІД БОМБ
У приватній власності перебуває 8 укриттів, стільки ж — у державній, і ще 14 — у комунальній. Щоправда, реально придатних для протирадіаційного захисту населення — 24. Інші списані через те, що за ними ніхто не доглядав, і вони стали непридатними. У радянські часи таким об’єктам приділяли багато уваги, натомість у незалежній Україні чиновники донедавна були надто безпечними — на ремонт та утримання гроші не виділяли ані з державного, ані з місцевого бюджетів.
Діючі укриття існують у садочках, школах, лікарні, міській раді та на окремих підприємствах. 80% із них, розповів Олександр Андрійович, є умовно готовими до використання. У разі потреби, їх мають привести «в дію» за 6-8 годин. У освітніх закладах це — спортивні зали, у сьомій школі — тир, в інших установах — учбові класи чи складські приміщення. У такій же якості можуть використовуватися підвальні приміщення будинків.
Якщо ж когось цікавить більш конкретна інформація щодо кожного мікрорайону, то у відділі цивільного захисту, пообіцяв Олександр Мельник, її готові надати.
НА НОВОГРАД — ОДНЕ БОМБО­СХОВИЩЕ?
Втім, в умовах військових дій протирадіаційні укриття це — як мертвому припарка, бо передбачені вони для зменшення рівня радіації і для цього побудовані зі спеціальними бетонними прошарками, а от від бомб не вбережуть…
Ситуація із бомбосховищами у Новограді плачевна. Єдине бомбосховище — на території ВАТ «Сільмаш». Ще одне — під колишнім кінотеатром «Щорса», але воно понад десять років тому виведене з переліку, бо затоплюється грунтовими водами і використати за призначенням його не є можливим. Тож влада здала його в оренду одному з підприємців, сподіваючись на «реінкарнацію» великої площі підвальних приміщень, які ніяк не використовуються.
Пересічні новоград-волинці між собою говорять, що у якості потенційних сховищ можна було би використовувати численні ДОТи, побудовані за часів Великої Вітчизняної на території міста. Ті, хто звертався у редакцію, навіть пропонували свою допомогу з наведення ладу у бетонних спорудах, адже вони давно перетворилися на сміттєзвалища. Так чи інакше, мабуть, не варто чекати війни — у кого є бажання прибирати місто, — виходьте і прибирайте. Так, як щорічно роблять це місцеві волонтери.
Як розповів Олександр Мельник, триповерховий ДОТ на «Дружбі» (на вулиці Богуна) — серед найбільш оптимальних варіантів. Інші приміщення у місті активних військових дій просто не витримають. Проте навіть цей єдиний об’єкт нині розташований на приватній садибі і стан його незадовільний, оскільки там немає ані освітлення, ані вентиляції. Влада, до речі, давно виношує задум зробити тут музейний комплекс. Попри те, що краєзнавчих матеріалів у нас для цього достатньо, ідея «зависла» у повітрі через брак коштів — за мінімальних розрахунків, лише на проект, відновлення освітлення і вентиляції, потрібно близько 280 тисяч гривень…
ПОКИ ГРІМ НЕ ВДАРИТЬ, — МУЖИК НЕ ПЕРЕХРЕСТИТЬСЯ
Чому така безпечна ситуація склалася у місті на випадок військової небезпеки, Олександр Мельник відповів: «Це питання піднімалося, але захисні приміщення потребують значних капіталовкладень. У міському бюджеті таких коштів немає, а в державному — теж не передбачалося. Таких бункерів як у столиці, чи Коростенський об’єкт «Скеля», де товщина гранітних порід понад 30 метрів, у нас немає».
У МНС України прогнозують, що через 10 років в Україні зовсім не залишиться придатних для використання захисних споруд, але цей факт вважають вкрай небезпечним. Тому пропонують надавати пільги підприємствам, що утримують сховища, та запровадити державну програму їх відновлення, а, будуючи нові мікрорайони, передбачати такі споруди. Питання одне: чому в Україні так часто усе роблять «заднім числом»?