Цей день, який у народі ще називають Вербна неділя, ознаменував вступ Ісуса на шлях хрещених страждань, який було розпочато після Його входу в Єрусалим. Ця подія описана чотирма євангелістами. Святкується на честь дня із життя Христа, коли він верхи на віслюкові в’їхав до Єрусалима, і все місто вийшло Йому назустріч.
Це велике свято у християнському році належить до числа дванадесятих. За євангельським переданням, коли Ісус Христос воскресив із мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він — дійсно Син Божий. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також вітали пальмовим гіллям.
В Україні таким деревом стала верба, тому в народі це свято називають Вербною неділею. Святкують її за тиждень до Великодня, а весь тиждень називають Вербним.
Свято в Єрусалимі водночас стало передвісником страждань Ісуса — за декілька днів його розіп’яли. Тому наступний за Вербною неділею тиждень називають Страсним. Упродовж Страсного тижня утримання від скоромної їжі повинно бути особливо суворим.
У цей день Церква згадує царське прославлення Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні.
Церковні служби цього дня продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній свята читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими розповідями про вхід Христа до Єрусалима. Під час служби у Церкві благословляють (святять) гілки, які віряни тримають у руках. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті.
У народі вірять, що освячена верба має цілющу та очисну силу: символічне биття освяченим гіллям оберігає від хвороб. У цей день дітей легенько «гладять» гілочкою лози, а коли б’ють, то примовляють: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень — Великдень». Освячені гілки верби зберігають за образами протягом року до наступних Великодніх свят.