Передвоєнний час, особливо 1930-1941 рр., належить до числа «білих плям» в історії нашого міста. Архівних документів за цей період залишилось дуже мало, а більшість городян, котрі пам’ятають і могли б розповісти про ці роки, відійшли вже у Вічність. На щастя, у відділі газетних фондів Національної бібліотеки України ім.Вернадського у Києві збереглися підшивки новоград-волинських газет «Соціалістичний наступ» і «Соціалістичне Полісся», які дають нам деяке уявлення про події того часу в місті.
Газета «Соціалістичне Полісся» (надалі — «СП») виникла влітку 1935 р. як орган Новоград-Волинського окружного і міського комітетів Компартії України і окрвиконкому. До цього часу вона виходила під назвою «Соціалістичний наступ». Як відомо, Новоград-Волинський округ був створений постановою ЦВК УСРР від 4 травня 1935 р. у складі Новоград-Волинського, Городницького, Ярунського, Баранівського, Мархлевського та Червоноармійського районів і належав тоді до Київської області. Точна дата появи «СП» невідома, бо перші 32 номери у підшивці за 1935 р., на жаль, відсутні, а №33 датований 3 серпня.
Останній номер вийшов друком 25 червня 1941 р. (№1803). Редакція газети знаходилася спочатку за адресою: вул.Леніна, №22, з 10 жовтня 1935 р. — вул.Міжнародна, №9. Першим її редактором був І.М.Ромашко. Газета виходила щоденно, крім понеділка. 1935 р. більшість номерів складалося з 2, а з 1936 р. — з 4 сторінок великого формату (39 см х 58 см).

Перевага в «СП» надавалася подіям за кордоном і в СРСР. Доповіді радянських вождів нерідко друкувалися у кількох номерах поспіль, а для іншого матеріалу майже не залишалося місця. Серед місцевих новин переважали вісті з колгоспних ланів. Фотографії, як правило, являли собою передруківки з центральних газет. На місцевих світлинах можна побачити портрети передовиків виробництва, але майже немає вулиць і будинків. Але це зовсім не означає, що в газетах нема нічого цікавого. Тож розглянемо, про що писалося на шпальтах «СП».
1935 РІК
У статті «Новоград-Волинськ перетворити на зразкове місто» висловлюються нарікання на будівельні контори «Укренергобудтрест» та «Комунбудтрест», які зривають графіки робіт. Нову школу №2 вони мали здати в експлуатацію до 1 вересня, а електростанцію — до 1 жовтня, але не встигають («СП» від 23 серпня). 1935 р. у місті почалося будівництво дезпункту при міській лікарні та ветеринарної лікарні, але через «простої» встигли звести лише частину стін («СП» від 11 вересня).
У кількох статтях під рубрикою «Зростає і квітне центр форпостної округи» («СП» від 30 серпня) мова йде про здобутки міста у соціалістичному будівництві та плани на майбутнє. Серед збудованих об’єктів згадуються маслозавод зі щорічною виробничою спроможністю випуску масла 1300 ц, хлібозавод потужністю випічки хліба в 27 тонн на добу (знаходився на місці нинішнього медучилища), деревооборобна фабрика ім.Косіора (на території нинішнього хлібозаводу), артіль «Мебельщик» (попередник нинішньої меблевої фабрики). У 1934 р. закінчено спорудження будинку партактиву на 20 квартир, а у 1935 р. — будинку лікарів на 7 квартир. 1935 р. устатковано міський сквер та збудовано пам’ятник В.І.Леніну. Закінчувалося брукування Міжнародної та почалося брукування вул.І.Франка, планувалося заасфальтувати 2 км тротуарів. Розпочалося будівництво водогону, а у міському саду (парку) закінчувалося спорудження літнього кінотеатру.
У 1934-35 навчальному році у 9 школах міста нараховувалось 2486 дітей (1930 р. було лише 5 шкіл), 575 дітей виховувалося у 9 дитячих садках. У новозбудованій зразковій десятирічній школі №2, за свідченням кореспондента, «справляє велике враження гарно оздоблений вестибюль. Дві статуї прикрашають його. Перед мармуровими сходами, які ведуть до коридора, — велика ваза з квітами. Великі коридори. Стоять м’які дивани. Поряд — роздягальні, умивальня ... простора, світла спортивна зала... 10 просторих класних кімнат. У кожній кімнаті — по 3 великі вікна на південну сторону. Кімнати фізико-хімічного, біологічного, ізокабінетів, майстерні... шкільна бібліотека має дві великі кімнати» («СП» від 30 серпня). Точна дата відкриття школи невідома. Відомо лише, що 6 листопада тут мало відбутися урочисте засідання пленуму міської ради («СП» від 5 листопада).
Електроенергія у Новоград-Волинський раніше надходила від динамомашин, які працювали на Чижівській картонній фабриці та в Олександрівському водяному млині. Але у 1927 р., коли динамомашини вийшли з ладу, було прийнято рішення про будівництво у місті гідроелектростанції на р. Случ на 120 кіловатампер. У 1930 р. вона вступила в експлуатацію. Після цього поруч із нею почали споруджувати теплову електростанцію (перша черга на 450 квт-годин). У 1935 р. закінчили кладку стін і приступили до внутрішнього устаткування. Обидві станції мали з’єднати високовольтні лінії («СП» від 30 серпня).
У 1929-30 рр. на Новоград-Волинському машинобудівному заводі ім.Сталіна виник новий ковальський цех, потім збудували слюсарно-зборочний і електрозварювальний цехи. Установлено фрікційний молот у ковальському цеху, електрозварювальні апарати, лобовий верстат. Від виробництва селянських манежів завод перейшов на виготовлення фрікційних лебідок, верстатів для різки арматури, елеваторів і транспортерів. У 1935 р. мали приступити до будівництва ливарного цеху потужністю в 1000 тонн і теплової електростанції на 60 кіловат («СП» від 30 серпня).
Стаття «Майстер Рейфель» присвячена одному з передовиків маслоробного заводу. Новий механізований завод збудували в 1927 р. А в 1930 р. сюди приїжджали для передачі досвіду роботи спеціалісти з Нової Зеландії. У 1935 р. Новоград-Волинський маслозавод займав друге місце в Україні за випуском продукції та її якістю. За 7 місяців поточного року було випущено 1052 ц ­масла з річного плану 1200 ц. Середній бал масла становив 94-95 замість запланованих 91,5 бала («СП» від 5 вересня).
Новоград-Волинська лікарня вважалася однією з найвідсталіших в області. Роками вона не ремонтувалася. Подвір’я потопало в нечистотах. Після того, як у березні 1935 р. головним лікарем почав працювати І.Л.Анцелович, лікарню не можна було впізнати: «Замість грязюки на подвір’ї розбили гарні квітники, провели озеленення всієї площі. Провели ремонт м’якого інвентарю, забезпечили кожне ліжко трьома змінами цілком придатної білизни, однією парою черевиків. Біля кожного ліжка — тумбочка зі стільцем, радіонаушники. Кожен хворий може самостійно, коли йому забажається, послухати радіо. З метою кращого обслуговування хворих встановили ранковий і вечірній обхід лікарями всіх палат. Зараз закінчується ремонт терапевтичного відділу на 30 ліжок. Замість цементової підлоги в коридорі зроблено кафельну, а в палатах вона покрита лінолеумом. Біля кожного хворого, крім радіонаушників, є електричні дзвоники для виклику чергової сестри. Зроблено солярій з душем. Обладнали при лікарні рентгенівський кабінет, лабораторію... Працює пересувна бібліотека, яка забезпечує хворих художньою літературою. Годують хворих 6 разів на день. Щодня є великий вибір страв. Крім того, провадиться дієтне харчування окремих груп хворих. Лікарня бореться за перше місце у всеукраїнському конкурсі на кращу лікувальну установу» («СП» від 25 вересня).
Крім того, у Новограді-Волинському було відкрито тубдиспансер, обладнано електросвітлолікувальню, в гінекологічному кабінеті відкрито грязелікування («СП» від 30 серпня). У серпні 1935 р. почала працювати дитяча поліклініка з 4 кабінетами: зубним, очним, соматичним (внутрішні хвороби) та антропометричним. В останньому діти проходили глибокий огляд всього тіла, що дало можливість визначити фізичний розвиток учнів. «У всіх кабінетах ідеальна чистота. Зранку і до 3-4 год. дня приходять діти до клініки. Лікарі відвідують міські школи, перевіряють санітарний стан класів та учнів. Завідуюча клініки — Є.В.Гладкая» («СП» від 10 жовтня). Відомо, що у 1930-х рр. дитяча поліклініка була розташована за адресою: вул.Радянська, №21.
21 жовтня у місті, на площі «Новий базар», мала відкритися виставка соціалістичного твариннитва приміської смуги («СП» від 11 жовтня). Це перша згадка про нову базарну площу. Раніше базар був на Соборній площі (нині — пл.Лесі Українки). Але у 1930-х роках його перевели на територію між нинішніми вулицями Академіка Лисіна, Житомирською, Мамайчука та бульваром Шарварка.
1935 р. на розі вулиць Леніна і Радянської відкрився перший у місті гастроном: «Доводиться до відома населення Н.-Волинської округи, що з 15 вересня ц.р. відкривається у м.Новоград-Волинську відділ київського «ГАСТРОНОМ». У магазині є великий вибір високоякісних продуктів: рибні, ковбасні, консервні, молочно-масляні, булочні, кондитерські, винно-горілчані та тютюнові вироби. Приймаються попередні замовлення в магазині й по телефону. Магазин відчинено щодня від 9 г. ранку до 1 г. ночі. Директор «Гастроном» Лерман» («СП» від 14 вересня). Незабаром тут почав впроваджуватися продаж товарів у пакетах («СП» від 5 листопада).
Головним місцем розваг городян був кінотеатр на вул.Леніна. На другому поверсі цього будинку знаходився готель («СП» від 4 вересня і 2 жовтня). Крім того, кінофільми демонстрували у піонерському клубі ім.Постишева по вул.Радянській (нині — контора хлібозаводу).
Із газетних повідомлень відомо, що вистави тоді ставили на сцені гарнізонного клубу (після війни називався Будинком культури) на вул.Леніна, навпроти кінотеатру. У приміщеннях вищеназваних клубів часто відбувалися пленуми окрпарткому і міськради. Секретарем Новоград-Волинського окрпарткому тоді був О.П.Абаш, а головою окрвиконкому і міської ради — М.Н.Рощенюк.
Міська бібліотека 20 серпня розпочала працювати в новому приміщенні на вул.Міжнародній, №19 («СП» від 1 вересня).
1 вересня святкували Міжнародний Юнацький День. Напередодні у газеті публікувався план проведення демонстрації, в якому було детально розписано склад і місце збору кожної колони, а також маршрут руху. Об 11 год. 45 хв. всі колони мали прибути на стадіон «Динамо», де відбувалися мітинг і загальноміська демонстрація. Зі стадіону рухалися по Пушкінській вул. в напрямку вул.Леніна («СП» від 30 серпня). Таким чином, стадіон тоді був неподалік від вул.Пушкіна. Спогади деяких старожилів та один із німецьких аерофотознімків міста свідчать про те, що перед війною він знаходився на тому самому місці, що й тепер.
Окремі дописи у дусі того часу просякнуті ненавистю до місцевих класових ворогів: «В артілі ім.Петровського пролізли ворожі люди: Фуксман Шмуль — колишній бандит, контрреволюціонер, який мав свою мануфактурну лавку й неоднократно перебував під слідством... Авергун — власник заїзного двору, торговець спиртних напоїв, власник великої бакалейної крамниці. Шнайдерман Н. — син равіна, Білогуз Б. — власник заводу мінеральних вод та конфетної фабрики, експлуататор найманої праці. Вся ця зграя спекулянтів, експлуататорів, контрреволюціонерів знайшли тепле місце в артілі ім.Петровського і діяли під покровительством Більчинського, батько якого теж мав велику приватну шевську майстерню» («СП» від 22 жовтня).

Автор даної публікації не ставить за мету дати всебічну картину життя передвоєнного Новограда-Волинського. Адже на сторінках «Соціалістичного Полісся» годі шукати матеріали про знесення храмів, мілітаризацію міста, порожні полиці магазинів і масові репресії. В той же час наведена інформація, якщо її критично осмислити, дозволяє ліквідувати деякі прогалини в історії міста цього періоду.