12 ТРАВНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ
Зайшовши на прийом до лікаря, поряд із яким працює медсестра Ольга Миколаївна ДАНИЛЕВИЧ, вже не хочеться виходити. Забуваєш про негатив зовнішнього світу, про проблеми. Сюди, у кабінет невролога, приходять хворі з серйозними діагнозами. Але, здається, перед цією жінкою хвороби відступають. Невипадково її називають Жінка-радість.
— Ну, люблю я приносити людям радість, що зробиш зі мною, — усміхається Ольга Миколаївна. І зразу скромно зауважує: — Тільки не треба про мене нічого писати, у нас багато хто інший заслуговує…
Дозволю собі із цим не погодитися. Багато хто інший не викликає у пацієнтів стільки позитивних емоцій. Не намагається вислухати кожного, підняти настрій навіть тим, хто налаштований посваритися або ж просто перебуває у стані депресії. Ольга Миколаївна справедливо вважає, що добре слово здатне лікувати краще за медикаменти. Тому жарти, говорить, «видає за показаннями», залежно від ситуації. От прийшла хвора з нервовим тіком, коли кліпають очима. А медсестра їй каже: «Вас, жіночко, чоловіки дуже цінують. Ви їм так підморгуєте!» Разом із тим ці жарти нікого не ображають, бо вони завжди позитивні.
— Я живу на роботі, як би важко не було мені у житті. Приємно, що мене усі знають, вітаються. У автобус заходжу — і тільки чую: «Здрастє», «Здрастє»… Я — відкрита людина, це мій стан душі. Головне — підняти дух пацієнта, нейтралізувати негатив. Людей треба зрозуміти. Вони хворі приходять, часом трапляються безнадійні випадки… Стараюсь «зловити» настрій кожного. Часом людина виходить з прийому і каже: «Знаєте, до вас йшла — хотіла плакати, а тепер — сміюся!» Отже, вдається… Лікар каже, що у нас кабінет психотерапевтичного гумору та емоційного розвантаження.
У лікарні вона працює вже 45 років. Щодня — нові життєві історії пацієнтів, за її практику їх назбиралося чимало. Поки тривало наше коротке інтерв’ю, я встигла від душі насміятися. От прийшла жінка з синцем під очима, Ольга Миколаївна зустріла її зі словами «О, синці вже цвітуть у вас…» Такий вислів у медичній практиці, виявляється, справді є. Хоч мені, як журналісту, в цьому побачилася особлива метафора — коли красиво про буденне. «Тільки чого ви так довго йшли до нас? — запитує медсестра, — У вас вже зверху більше намальовано, ніж знизу… А взагалі — це симптом очкової змії», — пояснює вона мені.
Лише той, хто сам розуміє ціну здоров’я, здатен зрозуміти важливість його для інших. Ольга Миколаївна це чудово розуміє, бо й сама перенесла операцію, ще й мала хворих батьків. Втім, вона ніколи не впадає у відчай, тому й іншим цього не радить. А її нестримний оптимізм і любов до життя додають наснаги працювати. Побільше б нам таких медичних працівників!

Ми звикли бачити медсестер у білих халатах, із крапельницями та шприцами. Так, усі вони мають чітко визначені обов’язки, залежно від того, у яких відділеннях лікарень працюють. Втім Наталя БАРМАК, хоч і працює у хірургії, знайома не лише з хірургічним скальпелем чи перев’язками. Її співробітникам пощастило мати творчу колегу — вона і вишиванки вишиває, і гачком плете на замовлення, ще й малює!
Серйозна робота вимагає зосередженості і багато часу, тому, коли є час і можливість, Наталія Володимирівна береться за творчість — вишиванки вона пошила для усіх членів своєї родини. Малюнки, які вона обрала для вишивки, виказують її творчу натуру, а особливо вона полюбляє польові квіти. Збирає їх у власний букет творчості.
— На свята родиною одягаємо вишиті мною сорочки-вишиванки, — розповідає пані Наталія. — Не завжди вдається достатньо часу приділити сім’ї, через зайнятість на роботі, тому хочеться робити приємності, подарунки. Тож вишиванки стали таким моїм подарунком. Син, до речі, у вишиванці здає іспити в університеті, це його оберіг. Хочу собі вишити сукню, вже зробила ескізи, лишилося втілити мрію в життя. Також вишиваю картини, рушники.
Окрім того, що гачком вона обшила вже «пів-Новограда», вона ще й усю лікарню обмалювала! Щойно якесь свято — будь ласка, Наталія Володимирівна, оригінальний плакат-привітання — на стіну. То на 8 Березня на її малюнках бурульки тануть і проліски прокльовуються з-під снігу, то з-під пензлика медсестри-художника вимальовується новорічне вітання для колег. А ще вона — патріот своєї країни. Єдина її мрія зараз — щоб в Україні панував мир і спокій.
— Треба кожному з нас робити все, щоб примножувати багатство й красу рідної землі, трудитися для зростання добробуту своєї України. А як для медичної сестри, для мене щастя — це повертати людям радість життя. Дуже важливо не втрачати поваги до хворих, уміти вислухати і допомогти. Бо сила медсестри — у її доброму серці, — із цими словами Наталі Бармак важко не погодитися.