Любимые не умирают, а просто рядом быть перестают...

12 июня — год светлой памяти дорогого мне человека — Михаила Петровича ЦЯПЕНКО

Самое страшное — скучать по человеку, которого уже никогда не увидишь… Это больно и невыносимо… Он — повсюду.., но его нет… Родной мой, тебя мне не хватает. Кто потерял, — тот понимает, как сердце рвётся, стонет, плачет. От слёз глаза ресницы прячут. Я вновь и вновь с тобой прощаюсь и мысленно в душе общаюсь. Зачем ушёл от меня рано, оставив в сердце моём рану.

Вечно скорбящая твоя жена

Был надеждой и опорой, остался — болью на душе...

12 июня — год светлой памяти нашего дорогого отца и дедушки — Михаила Петровича ЦЯПЕНКО

Любовь к тебе, родной отец, умрёт лишь вместе с нами, и нашу боль, и нашу скорбь не выразить словами. Мы будем помнить Тебя вечно за то, что был ко всем сердечным, за твою мудрость, доброту, за деловитость на посту, за искренние, умные советы, за то тепло, что отдать смог, пусть рай откроет тебе Бог.

Скорбящие дочери, зятья, внуки

Слово про керівника

Минув рік, як пішов із життя мудрий керівник, добрий сім’янин, товариш — Цяпенко Михайло Петрович.

Таким знаємо його ми, колеги, та люди нашого міста. Завжди пам’ятаємо його всебічну товариську підтримку, ділову допомогу, мудрі поради та постійну зацікавленість у тому, щоб Новоград-Волинський район електричних мереж перебував на передових ролях в області.

Енергетиці Цяпенко Михайло Петрович віддав понад 35 років, почавши працювати в Новоград-Волинському РЕМ з 15.07.1977 р. на посаді інспектора енергоінспекції.

З 26.06.1987 року працював на посаді заступника начальника РЕМ, з 01.01.1989 р. — головним інженером РЕМ, з 01.07.2002 року по 12.06.2013 року — директором Новоград-Волинського РЕМ.

Свідомість ніяк не хоче сприйняти те, що Михайло Петрович Цяпенко пішов від нас назавжди. Пішов, але залишив по собі вагомий слід.

Колектив Новоград-Волинського РЕМ висловлює глибокі співчуття дружині Людмилі Петрівні, донькам, рідним та близьким.

Світла пам’ять про Цяпенка Михайла Петровича назавжди залишиться в наших серцях. Нехай свята земля береже Ваш вічний спокій. Царство Небесне душі Вашій і вічна пам’ять.

16 червня минає рік, як перестало битися серце близької, дорогої людини — Василя Федоровича КЛИМЧУКА

На душі — біль і жаль, і сум. Тебе нема і більше не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне тобі і вічний спокій.

Сумуючі дружина, сини, невістки, онуки

15 июня — 40 дней светлой памяти Надежды Александровны ТРОФИМЧУК

01.08.1948-07.05.2014 г.г.

Вернуть бы маму на мгновенье, сказать всё то, что не успела ей сказать… Обнять, как прежде, нежно-нежно, и гладить плечи, целовать... И рассказать, как не хватает, и попросить прощения за всё. Мамулька милая, родная, осталась только память о тебе. Я по тебе скучаю очень сильно, но нет пути, дороги нет назад. Прощай навек, родное сердце, нас за обиды не суди. Помним, любим, скорбим...

Вечно скорбящие дочь, внуки, зять, сваты и все родные

15 июня — 40 дней, как перестало биться сердце Сергея Андреевича СЕРБИНА

Светлый образ твой — в памяти нашей. Вспомни обо мне, Боже, и не оставь любящих тебя. Господи Иисусе Христе, осени его тихим светом спасения. Большая благодарность и низкий поклон семье Поветкиных, друзьям и соседям.

Жена, дети, внуки

12 червня — день світлої пам’яті Валентини Костянтинівни ХІСАМОВОЇ (ЧЕРКАШИНОЇ), 14 червня — день світлої пам’яті Костянтина Ілларіоновича ЧЕРКАШИНА

Якби могли ви довше жити, — були б щасливі внуки й діти. Але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Коли йдуть близькі люди, то в душі залишається порожнеча, яку нічим не залікувати. Пам’ять про Вас — завжди в наших серцях.

Вічно сумуючі рідні

15 червня минає 15 років світлої пам’яті Владислава Васильовича ТИМОЩУКА

Господи, яка тяжка втрата! Спливають дні, а біль і туга за тобою розривають душу й серце, пекучий біль, який не можна загасити. Як важко, сину мій, без тебе жити. Прости, що мало літ відміряло тобі життя, прости, що не змогла тебе спасти. Прошу Всевишнього шлях до сина освятити. Царство тобі Небесне і вічний спокій. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Мама, сестрички з сім’ями, рідні