Чого тільки не почуєш та не побачиш у автобусі…
Син до батька:
— Тато, купи морозива.
Той бурмотить:
— Уже купляв сьогодні.
— А я ще хочу!
— Багато не можна їсти морозива.
— Чого?
— Кашляти будеш.
— Не буду. Купи-и!
— Де?! В автобусі?!
— На зупинці. Коли вийдемо.
— От вийдемо — тоді й поговоримо.
— Ти що, викручуєшся?
— От діти пішли...
— То купиш?
— Побачимо.
— Зрозуміло. Ні те, ні се. Якщо не купиш, — зрештою погрожує синок, — тоді мамі розкажу, що ти до тьоті Люби ходив!
У салоні захихикали.
Але на цьому інтрига не скінчилася. Інфекція пішла гуляти автобусом.
Дочка до матері:
— А ти мені, мамо, купиш морозива?
— Куплю-куплю.
— Справді-справді?
— Та цить уже!
— А чого «цить»?
— Люди кругом.
Мала насупилася:
— Ну і що?
Мати:
— Якщо й далі скиглитимеш, то не куплю!
А дочка:
— Тоді я тату розкажу, що до тебе дядя Вася приходи-ив.
Пасажири в салоні схопилися за животи.
А дядечко в кепці порадив:
— Коротше так, тато і мама! Купіть своїм дітям морозива і ніхто ні про що не дізнається.
На наступній зупинці батько із сином вийшов. І мама з дочкою також. Пішли до магазину за морозивом...