Вже традиційно, 28 років поспіль, невід’ємним атрибутом святкування «Лесиних джерел» є «Містечко майстрів». З кожним роком воно стає відомішим, про що свідчить збільшення кількості майстрів з усієї України та більша відвідуваність. Цьогоріч кожен бажаючий мав можливість придбати сувенір, спробувати свої сили у майстер-класах, поділитися враженнями і, зрештою, збагатитися духовно. Тому «Містечко майстрів» було схожим на творчий вулик.
Привернуло увагу відвідувачів самостійне виготовлення монети, яке пропонувала вперше у нашому місті Євгенія Сергіївна з Києва. Кожен бажаючий міг спробувати свої сили. Це виглядало так: людина б’є по монеті і отримує з однієї сторони свій знак зодіаку, а з іншої — побажання удачі. Така монетка на удачу з алюмінію коштувала 20 грн., з латуні — 30 грн., з міді — 40 грн. Варто зазначити, що бажаючих було вдосталь, тому багато відвідувачів матимуть чудову згадку про цьогорічне «Містечко» — власно виготовлену монету на удачу.
Неможливо не помітити відвідувачів, які згуртовувалися навколо виробів В.В.Новорока із Новограда-Волинського. Він займається художнім різьбленням по дереву і виготовляє церковні прикраси: ікони, іконостаси. Про свою улюблену роботу і водночас захоплення майстер розповідає: «Поштовхом до того, чим я зараз займаюся, стала Біблія в кольорових ілюстраціях, яку мій прадід привіз із Японської війни. На «Містечку» я зі своїми роботами — від початку, багато людей цікавиться. Коли я проводжу майстер-класи, то дивує, що найчастіше спробувати свої сили хочуть жінки».
Не бракувало уваги від відвідувачів і предметам з колекції матеріально-культурного вжитку. Привіз до «Містечка» її С.М.Кульченко з м.Гадяч Полтавської області. Як стверджує автор, кількість експонатів колекції, які він вже збирає понад 15 років, можна прирівняти до музею районного значення. Найбільше присутні цікавилися посудом, іконами, картинами, предметами побуту, менше — вишивками, адже вони є зразками винятково полтавської культури. Колекціонер зі своїми експонатами відвідував Сорочинську та Слобожанську ярмарки. У нашому місті — вперше, тому ділиться враженнями: «Мені дуже сподобалося ваше місто. Було надзвичайно приємно поспілкуватися з майстрами та звичайними людьми, адже це є своєрідний обмін культурами».
Цікавими й оригінальними виробами здивувала Наталія Орженік із Романова Житомирської області. Її заняттям є різьблення по дереву — декоративні картини. Займаючись своєю справою вже 8 років, отримала звання народного майстра. Її талант, як стверджує майстриня, передався спадково. «Містечко майстрів» авторка відвідує вже втретє, і кожного разу прихильників її таланту стає все більше.
Різноманіття вражало. Хтось вподобав собі вироби з дерева чи глини, хтось — із бісеру чи ляльку-мотанку, а комусь смакував мед та медовуха. Навряд чи хто пішов просто так, не придбавши собі сувенір.
Для маленьких відвідувачів була цікава можливість спробувати або ж проявити свій талант — розфарбувати якусь фігурку. А для тих, хто хоча б раз мріяв стати королем чи королевою, був шанс відчути себе в образі — сфотографуватися у короні.
Певно, через підйом національного духу й української єдності цьогоріч у «Містечку» була рекордна кількість вишитого одягу, який користувався великим попитом.
Приємно, що свято «Лесині джерела» і «Містечко майстрів» зокрема стали місцем сімейного відпочинку. Про це свідчить велика кількість родин серед відвідувачів. Про своє ставлення до «Містечка» розповіла родина Ковальчуків:
«Ми кожного року з нетерпінням чекаємо відкриття «Містечка майстрів». Для нас воно має важливе значення, адже ходимо ми туди усією родиною — спочатку зі старшою дочкою, а тепер ще з молодшим синочком. Ми маємо багато рідні по всій Україні і намагаємося кожного року запросити когось із них відвідати наше «Містечко майстрів». Наші вишиванки ми придбали тут, так і кожного року купуємо якийсь сувенір на згадку, але головне наше надбання — це емоції. Цьогорічне «Містечко» нам також сподобалося, ми щасливі, що завітали сюди родиною!».
Незабутні враження отримали всі: і майстри, і відвідувачі. Хтось збагатився матеріально, хтось — духовно. Головне, що ми отримуємо кожного року, — емоції, а зберігаємо єдність та традицію!