Ось так відповів 33-річний житель села Колодянки Юрій ЯЩУК на запитання, як сприйняв звістку про те, що його викликають у військкомат.
«Чекав. Давно чекав. Настрій нормальний. Зрозуміло, що тільки дурень нічого не боїться. Але я давав присягу на вірність Україні, тож налаштований рішуче. Так мене дід виховав, бо ріс без батьків», — розповів Юрій Ящук кореспонденту «Звягеля» одразу після проходження медкомісії.
Невдовзі Юрій поповнить один із підрозділів Збройних Сил України. А вдома на нього чекатимуть дружина і два сини-школярі.
Юрій також розповів, що має 2,5 роки досвіду служби у Збройних Силах. Свого часу він був мінометником.
Схожі думки й переконання висловлює і 43-річний Валерій ЄГОРОВ із Новограда-Волинського (одружений, виховує 16-річного сина): «Я про нинішні бойові дії на Сході України роблю висновки не з телерепортажів, а зі свідчень очевидців і учасників. Мій кум нещодавно приїхав у нетривалу відпустку, розповів, що там і як».
Валерій має за плечима два роки строкової служби ще в Радянській Армії. Половину цього терміну відслужив на території Німеччини, де тоді базувалися радянські війська. Був гранатометником, згодом — командиром відділення.
27-річний Олександр, який не називає свого прізвища, зізнається, що тривалий час вагався, чи йти добровольцем: «Сам давно хотів іти служити, але ж хто у цей час про мою сім’ю подбає. Але прийшов до висновку: треба захищати Україну. Зараз багато хто відмовляється отримувати повістку, але я хочу змін. Хочу, щоб у майбутньому життя країни змінилося на краще».