— Пане лейтенанте! Путін, мурло, територію анексував!
— Тихо, тихо, Голобородько! «Мурло» відкинь зразу!
— Ну, покидьок, недоносок!
— Ша!!! Це — скандал!
— Скандал, пане лейтенанте, вже трапився. Ліквідувати його треба.
— Та ви що??!
— Я маю на увазі скандал.
— Все одно, це не моя компетенція.
— А чия?
— Треба йти вище!
— До прокурора?
— Ще вище!
— Так, ви мені тут баки не забивайте, пане лейтенанте! Той ідіот лисий анексував…
— Голобородько!
— Слухаю вас.
— Ви б обережніше кидалися такими словами. Все ж таки особа…
— Падлюка він, а не особа! Моя би воля — я тій особі оту лебедину шию та своїми руками відкрутив би!
— Коротше, так. Я нічого не чув і вас не бачив.
— Це ви, пане лейтенанте, мабуть, з бодуна. І чули ви все, і бачили. І заяву я на тому тижні писав.
— Яку це ще заяву?
— Хіба не пам’ятаєте? Мабуть, ви і тоді після зарплати були.
— Щось поганувато пригадую.
— Ну як? Я писав, що та паскуда…
— Голобородько!
— … Ну, що товариш Володимир Путін, мій сусід, анексував половину мого двору.
— Сусід?
— Сусід.
— То це не та…
— Ні, не та паскуда.
— А його однофамілець? Особи?
— Та хай вони хоч родичі чортячі! Але половина моєї території відтяпали. Незаконно! То її треба повертати!
— То чого ж ви одразу, мій дорогенький, не ввели мене в курс дєла! Та ми того гаспида!.. Та ми його так анексуємо!.. Поїхали!
— Куди, пане лейтенанте?
— Віданексовувати територію! Це ж просто! А то — «мурло», « з бодуна»…