Торік у серпні директор краєзнавчого музею Олена Жовтюк побачила фото коштовностей, а вже 21 липня цього року прикраси стали експонатами місцевого музею. Скарб — надзвичайно цінний, він належить до середини Х ст. — періоду раннього слов’янства, часів древлянства. Сьогодні залишилося мало згадок про древлян, особливо артефактів, які би йшли одним комплексом. Це пояснюється тим, що княгиня Ольга після смерті Ігоря нищила древлянські поселення, тому знайти те, що вціліло, — це велике везіння.
Цінність скарбу для нашого краю полягає ще й у тому, що вперше місто згадується як Возвягель у 1256 році у Галицько-Волинському літописі. Віднайдені ж прикраси свідчать про те, що Возвягель, а нині Новоград-Волинський, існував, як мінімум, на 300 років раніше (!), ніж про нього згадують у літописі.
Археологічні розкопки найдавніших слов’янських поселень та могил свідчать про те, що на всіх етапах розвитку людства жінки не були байдужими до прикрас. Їх виготовляли як з дорогоцінних металів — золота, срібла, так і з простого металу. Знайдений скарб складається із золотої лунниці, срібних лапастих намистин, срібних скроневих браслетоподібних кілець, призматичних намистин із сердоліку. Лунниця могла означати нерозривність, поєднання чоловічої (Місяць) і жіночої (Сонце) сутності. Також вона була символом шлюбного обряду та жіночим оберегом здоров’я і достатку.
Прикраси належали знатній древлянці, адже за коштовностями можна було визначити статус жінки. Скроневі кільця особи жіночої статті різного віку носили інші: дівчатка — прості, молоді жінки — більш масивні, старі жінки — теж прості. Прикраси для тодішніх жінок мали не лише естетичне значення, а й виконували функцію оберегу. Тому, коли вони їх носили, то почували себе безпечно перед довколишнім світом.
Нагадаємо, що презентація жіночих прикрас періоду раннього слов’янства відбулася на свято «Лесині джерела» — 26 липня. Усі, хто не зміг побувати на презентації, мають можливість побачити прикраси у краєзнавчому музеї.