ОБУРЕННЯ СІМЕЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІЗ ЗОНИ АТО «ЗВЕРХУ» НАЗВАЛИ ПЕРЕДВИБОРНОЮ КАМПАНІЄЮ ЛИТВИНА І НАГНІТАННЯМ ПАНІКИ
Схоже, ще одна гаряча точка з’явилася на карті України, але не на Сході, а на Новоград-Волинщині. Доведені до відчаю жінки та матері військовослужбовців цього тижня перекривали трасу Київ-Чоп, пікетували міську раду та вимагали пояснень від влади. У середу, 13 серпня, із жіночою громадою зустрівся народний депутат України Володимир Литвин. Він, до речі, декілька днів тому повернувся із зони АТО.
Важко передати відчай жінок, котрим доводиться оббивати владні пороги у надії почути хоча б якісь відповіді на свої запитання. Усі вони висловлюють обурення щодо браку інформації про їх синів та чоловіків у районі бойових дій. Тим часом містом поширюється багато різних чуток, натомість достовірної інформації, скаржаться рідні, практично немає — зокрема, з боку військового керівництва гарнізону.
З огляду на історії, які розповідають дружини військовослужбовців, вони володіють значно більшою інформацією. Адже чоловіки та сини телефонують їм з місця боїв, хтось — із полону, ще хтось — поранений, а з кимось взагалі обірвався будь-який зв’язок. Люди нарікають, що їхню інформацію ніхто не бере до уваги. Трапляються випадки, коли тіла загиблих, за свідченнями рідних, не можуть забрати з місця бойових дій... Тож Володимиру Литвину від обурених людей довелося вислухати багато запитань та звинувачень.
— Я неодноразово був у зоні АТО, і мій син сьогодні теж там. Якби я міг повернути бригаду зі Сходу, то я би давно це зробив! — одразу запевнив народний депутат. — Але я не Верховний Головнокомандувач і не міністр оборони! Намагаюся зв’язатися із Президентом, аби розповісти йому про ситуацію у зоні бойових дій та проблеми, але досі — безрезультатно. Мені говорять, що «зверху» Президенту доповідають, що все добре. Написав йому листа про те, що Житомирська область найбільше потерпає — з 68 тисяч мобілізованих за дві хвилі чоловіків 7 тисяч 536 — із Житомирщини. Переконую, що слід якомога швидше вивести 30-ту бригаду з передової, дати людям перепочити, переукомплектувати та доозброїти військових.
Активність новоград-волинської громади, за словами Литвина, дехто «зверху» вже охрестив проведенням передвиборної кампанії нардепа та нагнітанням паніки. Сам він каже, що якби знав, чим обернуться його намагання свого часу зберегти бригаду у Новограді, то подумав би, чи варто було це робити. Також він розповів, що 8-й армійський корпус сьогодні несе чи не основне навантаження у зоні бойових дій, а «тридцяткою затикають багато дір».
— Минулого тижня я був у місці дислокації одного з підрозділів бригади. Привіз військовим 30 бронежилетів, 40 сучасних шоломів, 110 комплектів військової форми, продукти харчування та 15 тонн води. Зараз працюємо над тим, щоб і далі постачати необхідне воякам. Розумію, що найважливіше — це людські життя, і жодними бронежилетами тут не можна відкупитися. Я на власні очі бачив, як з одного боку наших військових «прасують «Гради» з боку Росії, а з іншого — обстрілюють сепаратисти. Тому у цій ситуації, і військові самі це кажуть, потрібно домовлятися з Росією.
Як саме домовлятися і чому досі не домовилися, — ніхто не може дати вичерпної відповіді на це запитання ані військовим, ані їх сім’ям, ані українцям загалом. Натомість точка кипіння серед людей наростає, і вже сьогодні зрозуміло, що в Україні назріває ще один фронт — серед обурених політикою влади, що призводить до жертв.
Фронт матерів Володимир Литвин пророкує нинішній владі ще страшніший, аніж на Сході. Вислухавши кожного, пообіцяв відправитися на Схід та допомогти рідним військових в отриманні інформації щодо їх долі. Запевнив, що готовий «їхати, стукати, благати, аби тільки влада не смітила людьми». Протестуючі жінки у свою чергу заявили, що поїдуть у Київ пікетувати адміністрацію Президента. Бо у ситуації, що склалася, для них кожна хвилина дорога, й усі мріють побачити своїх чоловіків. Жінки говорять, вони розуміють, що потрібно комусь воювати, але при цьому держава зобов’язана підтримувати армію, а не кидати її напризволяще.