Серед керівників місцевого кагалу зчинився невеликий рейвах. До губернського центру і в Київ помчали юдейські депутації «пробивати» створення в Новограді-Волинському казенного училища і виторговувати собі певні поступки від влади. Вочевидь, як це практикувалося, повезли і «подарунки» чиновникам, аби їх «наставили на путь істинний». Відкриття казенного училища було в інтересах кагального керівництва, яке турбувалося насамперед про подальшу долю своїх дітей та про свій вплив на решту юдейства. Адже прості юдеї, як свідчать архівні документи, були за традиційну систему освіти з меламедами в хедерах і талмуд-торі. Тут уже прийшлося «попрацювати з народом» керівникам кагалу.
Як свідчать архівні справи, далі події відбувалися вже у 1847 році. Все місцеве доросле юдейство було зібрано керівниками кагалу в синагозі і під його тиском, не без супротиву, «4 сентября 1847 года приговорило открыть в Новоградволынске еврейское училище и отвести для этого дом новый дарованный на каменном фундаменте, еще не оконченный, с обязательством его закончить и чинить и дальше, пока в городе будет действовать еврейское училище». Під училищем виділялася також ділянка землі, де мусили облаштувати город із садом, дерев’яний флігель для помешкання штатного наглядача та вчителів, а також там мали бути побудовані складські примішення (сараї під паливо — В.В.) і огорожа. Проте більшість місцевих юдеїв виступали проти казенного училища в місті, вони були за традиційну релігійну юдейську школу з рідним меламедом, до якого вже звикли з діда-прадіда. Однак на початку 1848 року уточнені погодження за підписами керівників кагалу щодо готовності відкрити казенне училище в Новограді-Волинському були направлені знову до дирекції училищ Волинської губернії.
Про це рішення місцевого юдейства його керівники повідомили одразу ж письмово губернські органи влади та попечителя Київського навчального округу. В жовтні 1848 року отримано дозвіл Міністерства народної освіти «… об открытии между прочим и в Новоградволынске еврейского училища первого разряда. В данное время дом этот занят еврейским госпиталем и требует полной очистки и ремонта; флигель полуразрушенный и еще не перестроен, сараи для дров и отхожие места не построены, вокруг двора и огорода нет забора, хотя общество приняло обязательство и теперь вновь обязалось все эти постройки и починки окончить к 1 апреля сего года».
Своє слово сказав і генерал-губернатор Київський, Волинський і Подільський генерал-ад’ютант Д.Г.Бібіков. У розпорядженні Новоград-Волинському городничому Камінському у жовтні 1848 року він писав: «Я предписываю Вашему Высокоблагородию настоять пред новоград-волынским еврейским обществом, чтобы дом для училища назначенный был готов к 1 числу июня месяца сего года, послать от данного общества с подпискою и мне донести». Цей документ прийняли: за городничого Сазанін, письмоводитель Кисельов, а розписали контролювати виконання даного розпорядження Старкевичу.
Тепер міська влада вирішила показати свою «турботу» про освіту, адже гроші вона в цю галузь ніякі не вкладала. 14 серпня 1849 року Новоград-Волинський городничий повідомив штатного наглядача Новоград-Волинського повітового дворянського училища Андрєєва про хід ремонтів і перебудов та просив «понудить Новоград-Волынское еврейское общество к постройке флигеля и забора вокруг двора и сделания других поделок для открытия в городе Новоградволынске еврейского казенного училища согласно данной о том обществом подписке».
Після нагадування справа пішла хутчіш і вже невдовзі директор училищ Волинської губернії сповіщав попечителя Київського навчального округу, що під «еврейское училище назначен дом Левковича (флігель — В.В.) и чиновнику Жуковскому предлагается принять этот дом по описи после приезда Левковича. Того призначили 20 лютого 1850 року штатним наглядачем Новоград-Волинського повітового казенного училища першого розряду і водночас учителем світських предметів.
Учителем «еврейских предметов» був призначений меламед Ноєх Шмурак, другим вчителем — Нахман Ліндер. 20 квітня штатний наглядач казенного юдейського училища Левкович доповідав Андрєєву, наглядачеві повітового дворянського училища, «что восемь человек учеников уже поступило, он распределил время для занятия. К прибытию Нахмана Линдера обязанности его поручил меламеду Иосю Степанскому согласно прошения здешнего общества».
Дату 20 квітня, вочевидь, слід вважати за час офіційного відкриття у місті над Случчю казенного юдейського училища першого розряду. Штатний наглядач Левкович подає на цей день прізвища перших восьми учнів, хоча насправді їх — десять. Це — брати Пінхас і Наум Сегали, Дувид Авратинський (всі вони — діти купців — В.В.), Мошка Кашук, Іцко Барах, Менахем Ляховицький, Арон Фукс, Меєр Березнер, Шльома Кац, Фроїм Куперман (діти міщан — В.В.). Мабуть, прибуття Ліндера і відкриття училища у цей день так «замогоричили», що наглядач при складанні рапорту не зміг порахувати до десяти. Або ж рапорт, більш всього, писали одразу дві особи, оскільки в документі проглядаються різні почерки. До речі, через декілька місяців Нахман Ліндер помер, потрібно було шукати терміново ще одного вчителя.
На другий день наглядач Левкович дописував свій рапорт і вказав, що навчати слід дітей з 3 до 7 і від 14 до 16 років (так стоїть в документі — В.В.), але жодний з меламедів не має іменного дозвільного свідоцтва. (Чому він обрав саме ці вікові категорії, — наглядач в рапорті не пояснив — В.В.). Потім Левкович поскаржився на недоробки і просив Андрєєва «сделать распоряжение относительно помещения еврейского училища: крыши, ставни, окна, ограждения, крыльцо, печки в доме, планировка земли для стока воды и другое».
До речі, у Київському учбовому окрузі казенне єврейське училище першого розряду було відкрите в Житомирі одним із перших у Російській імперії. (Перше було відкрите у Вільні — В.В.). Це сталося в січні 1850 року. Як бачимо, до числа «одне із перших», відкритих в губернії, можна віднести і Новоград-Волинське казенне юдейське училище.