Історію про тяжкопораненого розвідника 30-ї ОМБр — нашого земляка Ігоря Лук’янця — вони почули від свого колеги-музиканта і одразу вирішили, що приїдуть у Новоград організувати благодійний концерт, щоб зібрати кошти на лікування у Ізраїлі. Мова йде про професійний колектив зі столиці — академічний ансамбль української музики «Дніпро». 7 вересня городяни побачили його на сцені Палацу культури, а вхідним квитком став благодійний внесок на лікування Ігоря. От тільки людей, попри рекламу, прийшло дуже мало. Із зали на 800 місць — не більше сотні зайнятих. А у барах того недільного дня, як завжди, ніде було яблуку впасти.
Цього не можна було не помітити, повертаючись недільного вечора з концерту: на літніх терасах розважальних закладів не було вільних місць. Проте, були алкоголь, наїдки, сміх і веселощі… Подумала: хтось втікає таким чином від нинішньої реальності, хтось — святкує дні народження і річниці, бо життя ж іде. Звісно, це прикро бачити тим, хто вертається з війни. Це прикро розуміти і тяжкопораненим, чиї рідні змушені шукати величезні кошти на лікування. Бо ж воюють за Україну, але де у таких випадках держава, коли її інститути не спроможні захистити? Відповідь у можновладців традиційна: немає грошей.
Тепер таких, як Ігор Лук’янець, в Україні багато, але для його сім’ї та нареченої він — єдиний, і для нашого міста — він один із тих, кого називаємо героями. То чому ж не оцінили належним чином благодійність із боку талановитих музикантів-патріотів, котрим довелося виступати перед порожнім залом? Викладалися вони, до речі, як справжні професіонали — «на повну». Хоча за лаштунками керівник та солістка колективу Олена Кулик зізналася, що музиканти розраховували на значно більшу підтримку новоград-волинців. Зрештою, саме тому й приїхали до земляків, а не давали концерт у Києві.
Довелося пояснювати музикантам, що у місті — чи не щодня жалоба через поховання учасників АТО, що людям — не до концертів, і вони, як можуть, підтримують армію та поранених. Втім, навіть як журналісту, мені забракло чомусь слів. Бо благодійність, це, напевно, не стільки сума внеску, скільки готовність підтримати. На жаль, порожні крісла у залі того вечора говорили більш промовисто за мене та організаторів.
Тим, хто виявився готовим підтримати і підтримує 26-річного розвідника, не перестає дякувати його наречена Валентина Загрива, з котрою у серпні у них мало відбутися весілля. Шкода, що під час концерту вдалося зібрати лише 4 тисячі 270 гривень. Бо ж лікування у Ізраїлі (в Україні подібних операцій ніхто не робив) обходиться хворому у 1,5 тисячі доларів (!) щодня. Лікарі очікують, що на післяопераційну реабілітацію хлопцю знадобиться близько півроку…
— Хочу подякувати усім, хто небайдужий до нашого горя, — після концерту звернулася зі сцени Валентина. — За те, що прийшли сьогодні. І музикантам — низькій уклін за благодійну ініціативу. Дякую працівникам культури міста і моєму новому колективу — колегам зі Школи мистецтв, котрі прийшли мене підтримати. І місцевим ЗМІ, і студії реклами «ТерраКот», яка безкоштовно виготовила рекламу концерту, і перевізникам, які розмістили її на транспорті.
— Ми не були з концертами на Сході. Не мали на це коштів, а Міністерство культури цим не займалося, — відповіла керівник ансамблю Олена Кулик на запитання про різницю у менталітеті українців. — А треба туди їхати, доносити нашу національну культуру — це має бути державна політика! Багато чого можна було би уникнути тоді, а не говорити, що Схід і Захід України — різні. Ми були у Євпаторії свого часу, і нас там дуже тепло зустрічали… Зазвичай, у нас патріотичний репертуар, а тепер — більш щемливі пісні та музика, бо час нині такий.
— Сподіваюся, що у нас буде ще нагода, і ми обов’язково запросимо цей прекрасний колектив на «Лесині джерела», — запевнила режисер загальноміських заходів Ірина Панасюк. — Ансамбль «Дніпро» є учасником міжнародних мистецьких акцій, лауреатом конкурсів в Україні та поза її межами. У репертуарі — українська народна музика та сучасні пісні у авторській обробці, а у концертних програмах музиканти використовують понад 30 музичних інструментів: цимбали, бандури, скрипки, контрабас, альт, ударні тощо.
Під час концерту присутні вшанували пам’ять загиблих у зоні АТО хвилиною мовчання. Вірші відомих українських поетів Олександра Білаша та Павла Тичини продекламувала артистка з Києва, лауреат міжнародних конкурсів Людмила Войтенко (Жук), котра пообіцяла згуртувати знайомих людей у Ізраїлі для допомоги Ігорю. Глядачі, взявшись за руки, разом з артисткою читали вірш Павла Тичини «Я утверджуюсь», з актуальними нині словами: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була…».
«Дніпро» пообіцяв, що ще заспіває на весіллі у Ігоря і Валентини, побажавши хлопцю одужання. А тим, хто має на меті долучитися до благодійної справи, нагадуємо рахунок:
Перераховувати кошти можна на картку «Приватбанку» — 5168 7572 2870 0433. Отримувач: Лук’янець Галина Олександрівна (мама Ігоря, тел.: 063-869-19-48). Номер рахунку: 29244825509100, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570. Найменування платежу: благодійний внесок на лікування.
P.S. Нагадаємо, що на благодійному концерті під час цьогорічних «Лесиних джерел», завдяки землякам, вдалося зібрати 26 тисяч гривень на лікування ще одного нашого військового — Ярослава Миронова, котрому після поранення у зоні АТО довелося ампутувати ногу. Тож, дякуємо за небайдужість від імені рідних солдатів і нагадуємо, що робити добро — не пізно ніколи.
А власникам кафе-барів, можливо, варто було би поставити і у своїх закладах скриньки для пожертв на лікування наших військових, адже люди частіше йдуть до барів, аніж на благодійні концерти… Щоб наші захисники не переставали відчувати себе потрібними, коли вони — на війні, а ми — під мирним небом.