1 жовтня минає 40 днів від дня трагічної смерті в зоні АТО дорогого та любимого сина, батька та брата — Володимира Степановича БОЙКА з села Ярунь

Тобі б ще жити та жити, радіти сонцю та небу, зустрічати і проводжати кожного з нас усмішкою та добрим словом. Та не судилося… Твій світлий образ залишиться навіки у нашій пам’яті. Спочивай з Богом. Нехай ніщо не тривожить твій вічний сон.

Слава Герою України!

У безмежній скорботі батьки, сестри з сім’ями, племінники, дружина, діти та всі рідні

Міська та районна ради, райдержадміністрація, працівники виконавчих органів міської ради висловлюють глибокі співчуття родині військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого сержанта — Василя Володимировича ПОДОЛЯНЧУКА, командира 2 відділення мінних загороджувачів взводу інженерних загороджень роти загороджень інженерно-саперного батальйону військової частини А3814, який загинув унаслідок вибуху в зоні АТО.

Вічна пам’ять і слава Герою України!

Міська та районна ради, райдержадміністрація, працівники виконавчих органів міської ради висловлюють співчуття у непоправному горі — раптовій смерті — родині, близьким, рідним борця за свободу та незалежність української держави, який нещодавно повернувся із зони АТО, сержанта — Сергія Петровича МИХАЙЛОВА, командира відділення взводу зв’язку 2-го механізованого батальйону 30-ї ОМБр.

Вічна пам’ять і слава Герою України!

25 сентября — год, как ушёл из жизни Виктор Степанович ШУТЬКО

Живым тебя представить так легко, что в смерть твою поверить невозможно. Царство Небесное и Вечный покой твоей душе. Любим, помним.

Скорбящие родные

25 вересня минуло 40 днів, як пішла з життя Олена Володимирівна ШЕВЧЕНКО

Бог забрав до себе нашу найріднішу і найдорожчу людину. Забути — не в силі, вернути — не в змозі… Хай Господь Бог дарує тобі Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.

З глибоким сумом чоловік, діти, онуки, правнуки, рідні

27 вересня минає 4 роки, як немає з нами люблячого чоловіка, батька, дідуся — Василя Васильовича КОЖЕМЯКА

Одна мить — і перестало битись серце. Жорстока смерть забрала тебе від нас. Плаче серце і болить душа. Як ти усім нам потрібен. Хай твій спокій оберігають краплини роси — то наші сльози. Спи спокійно, любий, рідненький наш. Ти заслужив Божого тепла і Царства Небесного.

Сумуючі дружина, дочка, син, онуки

26 вересня минуло 2 роки, як обірвалося життя доброї людини, щирого колеги, люблячого чоловіка, батька, дідуся — Івана Васильовича РОМАНЮКА

Він був медиком від Бога, його любили і поважали колеги та пацієнти за чуйність та добре серце, високу професійність та розуміння. Він мав відкрите серце та щиру душу, любив свою роботу, свою родину, своїх друзів, був оптимістом та вірив у все хороше. Як мало життя було відпущено йому…

У нашій пам’яті Іван Васильович назавжди залишається щирим другом, мудрим колегою та наставником. Зупинимось на хвилинку. Віддамо йому шану та помолимося за спокій душі та легкість його вічного життя.

Колектив ВАІТ (реанімаційного відділення) Корецької ЦРЛ