Пригадуєте, як ще декілька років тому гроші на вулиці просили хіба що цигани або безхатченки? Тепер кошти збирають багато різних людей — на найрізноманітніші потреби. Одна справа, коли це роблять, наприклад, волонтери, котрі допомагають армії, зокрема — нашій 30-ій бригаді. Для військових на передовій місто і район по крупинках збирають необхідне, що є рятівним колом на війні проти озброєного до зубів агресора. За підтримку військові завжди дякують, а новоград-волинці для цих потреб ладні віддати останнє. Адже там, на Сході України, у багатьох — рідні та знайомі.
Тому ніхто не збирається применшувати заслуг активних волонтерів. Зокрема, благодійних фондів, які опікуються хворими дітьми. Не секрет, що операції, особливо за кордоном, потребують величезних коштів, тому у ЗМІ все частіше лунають благання батьків допомогти у зборі коштів...
Так чи інакше, волонтерство сьогодні набуло особливого характеру: проблем в Україні дедалі більшає, тож люди гуртуються для взаємодопомоги. Це, до речі, позитивний момент, бо раніше проблеми інших багатьох турбували не так сильно. Тепер з благодійництвом ми стикаємося скрізь: на вулиці, в Інтернеті, у розмовах з друзями тощо. Реальність є такою, що коли держава не спроможна бути сильною і захищати своїх громадян, то громадяни починають захищати самі себе... Втім, деякі ситуації, які не можна не помічати, інколи наштовхують на прикру думку: а чи завжди благодійництво є справжнім? І чи не стає воно для окремих людей способом заробити гроші до власної кишені?
Із такими роздумами до нас у редакцію прийшов один із наших читачів, приватний підприємець Олексій (справжнє ім’я чоловік назвати не побажав). Розповів, що сьогодні у Новограді стільки людей, які збирають на щось гроші, що інколи страшно вийти на вулицю. Чоловікові вже доводилося потерпати від шахраїв, тому тепер він ретельно перевіряє інформацію, аби не потрапити на гачок махінаторів.
— Якось прийшов я у парк, — розповідає він «свіжу» історію з життя. — Спочатку до мене підійшли дві циганки поворожити. Щойно їм відмовив, як підійшли знову — цього разу консультанти косметичних компаній. Ще трохи — прийшов чоловік із окулярами, мовляв, купіть. Втікаючи з того парку, зустрів хлопця, який запитав мене, чи не знаю я, де автовокзал? За його словами, там «відкривається» магазин парфумерії, а він може мені просто зараз дешево продати духи. Я йому відповів, що краще можу показати, де у нас знаходиться міліція. Тоді він зрозумів і відчепився.
Гадаємо, подібні ситуації знайомі більшості з городян — живемо ж в одному місті. Розповідають, що таким чином нещодавно одну людину задарили «подарунками», за які вона виклала 600 гривень, а коли прийшла додому, то виявилося, що нічого з техніки не працює… А не так давно до когорти «пожертвуйте гроші» приєдналися активісти одного з всеукраїнських благодійних фондів. Про його активістів одна звягельчанка сказала: «Розумію, що допомогти треба усім, але нещодавно за день довелося декілька разів кидати у скриньку, з якою підходили підлітки на вулиці. Це вже схоже на якийсь психологічний тиск. Відчуваєш себе, ніби на Божому суді…».
— Майже кожного дня бачу біля роботи неповнолітню молодь зі скриньками, — розповів Олексій. — Спитав у них: хто вони і що тут роблять? Виявилося, що збирають гроші на лікування дітей. Повідомили, що у фонду є офіційна сторінка в Інтернеті. Хоча для мене це не стало аргументом — у наш час будь-хто може зробити собі сторінку. Спитав, звідки ця дівчинка, для якої вони збирають гроші. Мені дали номер телефону мами у Кривому Розі. Зателефонував, вона мені розповіла про хворобу дитини. Коли я запитав, у якій лікарні дівчинка перебуває на обліку, то у слухавці попросили почекати, а через три хвилини жінка мені повідомила ту ж інформацію, яка міститься на сайті фонду. Натомість, коли я зателефонував у зазначену лікарню, то виявилося, що такої дитини на обліку там немає!
На сайті фонду повідомляється також про документи, які повинен мати при собі кожен волонтер зі скринькою. Втім, як розповів наш читач, на його прохання усіх зазначених документів йому не надали. Зокрема, тих, які б дозволяли від імені мами використовувати ім’я її хворої дитини. Пояснили тим, що ці документи наразі не готові. «А звідки я знаю, що гроші, які я пожертвую для хворої дитини, вона отримає?» — саме це запитання змусило Олексія забити на сполох. Аби з’ясувати правду, він звернувся у міліцію і прокуратуру. Його заяви лежать там уже місяць, а реакції немає. Як пояснили фахівці, благодійництво — це акт доброї волі і особисте рішення людини: хочеш — давай гроші, не хочеш — не давай. Коли б із заявою звернулася, наприклад, мати обдуреної хворої дитини, а не просто людина з вулиці — тоді інша справа. А так — ніхто не заворушився…
Ми зателефонували у міліцію і запитали, чи не викликала у них занепокоєння велика кількість людей зі скриньками, і чи перевіряють вони у таких людей бодай якісь документи. Заступник начальника міліції Павло Коптійчук сказав, що досі цим питанням не займалися, і що міліція візьме до уваги даний факт. Якщо ж у людей виникають конкретні підозри, то вони можуть зателефонувати на 102.
Як відрізнити шахраїв від справжніх волонтерів, — таких порад не дають ані в міліції, ані юристи. Усі погоджуються, що питання це дуже складне і належним чином не відрегульоване законодавчо. Тому й не виключено, що хтось може цим скористатися. У ситуації зі збором коштів для дітей юристи радять телефонувати батькам і з’ясовувати подробиці. Довести шахрайство складно, загалом же за це передбачено покарання за ст.190 ККУ у вигляді позбавлення волі від 1 до 12 років.
Наразі ж, як часто буває у нашій державі, хтось страждає, а хтось — шукає спосіб на цьому заробити. Одне зрозуміло: кожен, хто жертвує гроші на ту чи іншу потребу, хоче бути переконаним, що ніхто із поганою метою цим не скористається.
P.S. Жодним чином не прагнемо кинути тінь недовіри на місцевих волонтерів, які активно і щиро допомагають тим, хто цього потребує. Розуміємо, скільки сил та часу вони на це витрачають і від імені усіх городян висловлюємо цим людям щиру подяку! До речі, плануємо присвятити цій темі окремий матеріал у одному з наступних номерів. Натомість прагнемо привернути увагу відповідних служб до тих, хто приїхав у наше місто просто заробити, нерідко — на чийомусь горі. Принаймні, звичайна перевірка у цьому питанні нікому не завадить.