— Хлопче, агов! На рибу чимчикуєш?
— И-и.
— А чого з вудкою?
— Купив.
— Навіщо?
— Таке, дядьку, питаєте. Щоб рибу ловити!
— А хіба ловиться?
— Не знаю.
— Він не знає! Навіщо тоді вудку купив?!
— Дядьку, ви чого до мене причепилися?
— Ну як, чого? Купив вудку. Витратив гроші. А ловиться риба чи не ловиться, — не знаєш.
— Чому не ловиться?
— Сам казав, що не знаєш!
— А Сашко, друг мій, на вихідних три кілограми карасів зловив. Отакі-о!
— Не вірю! Мабуть, дурить.
— Я своїми очима їх бачив.
— Кого?
— Карасів.
— А може, він їх на базарі купив.
— Та ні, в очереті зловив.
— У якому це такому очереті?
— Що за перекатом. Коротше, дядьку, мені йти треба.
— Ну-ну, йди, хлопче, йди.
Парубчак помчав далі. А дядько хитрувато заусміхався:
— Ось тепер я знаю, де риба клює!