25 ноября — 40 дней, как ушёл из жизни дорогой наш отец, любимый дедушка, ветеран ВОВ Александр Иванович САВИЦКИЙ из с.Малая Цвиля.

40 дней печали, как трудно подобрать слова, чтобы ими нашу боль измерить. Родной наш, пусть летит туда твоя душа, где предназначено ей быть, независимо от того, где похоронено тело. Ты — всегда в наших сердцах. Светлая тебе память, Царствие небесное.

Дети, внуки, правнуки

25 ноября — год страшной трагедии и год светлой памяти Валентины Петровны Гайдай (Беспрозванной)

Я вспоминаю только ясные глаза,

Улыбку, смех, родной до боли,

Зачем тебя забрали небеса?

Так хочется всегда кричать от горя…

— Меня учила жить ты с чистого листа,

А старый смять и позабыть былое.

Но у Земли и Неба нет моста,

Я здесь — одна, ты — там одна…

А раньше было двое…

Всю жизнь хоть плачь,

Не выплакать всех слёз,

И не смириться з горечью утраты.

Ты где-то там, средь тысяч звёзд.

Ох, как же больно, что листы все смяты…

Сестра

25 листопада минає рік, як трагічно пішла з життя Валентина Петрівна Гайдай

13.01.1981-25.11.2013 рр.

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі ти. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Царство Небесне і вічний спокій.

Колектив відділення реанімації

25 ноября — год светлой памяти Валентины Гайдай

Ты нашей радостью была,

А стала — бесконечной болью.

И в памяти семьи родной

Улыбкой тёплого привета

Живёт твой образ дорогой,

Наш самый яркий лучик света.

Мама, доченька Вика, сынуля Миша

Іноді вночі дивимося на небо... Можливо, це і дивно, але ми сподіваємося побачити там Тебе... Знаєш... Ти не вмер... Ти просто полетів підкорювати небеса...

25 листопада — рік гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті дорогої нам людини — Геннадія Володимировича Подолянчука

Як важко, рідненький, жити без Тебе... Вже цілий рік минає, як Ти пішов від нас так раптово і дуже рано. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа — розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка... Ми завжди будемо Тебе любити і пам’ятати та дякувати Богові, що Ти був у нашому житті. Царство Тобі Небесне і вічний спокій.

З глибоким сумом дружина, діти, батьки, рідні

21 листопада 40 днів світлої пам’яті Таїсії Прокопівні КЛИМЮК

Вічно сумуючі донька та зять, онуки, правнуки, праправнучка