Колись село належало до маєтків Звягельських. У 1665 р. Анна Карвонська повідомляла Житомирський «гродський уряд» про втрату під час «козацької сваволі» (1648 р.) в Україні майна і документів, зокрема на маєтки с.Юрківщина і с.Вилуски у Звягельському ключі та с.Вайки — в Острозькому. У середині XVII ст. власницею Юрківщини була Анна-Алоїза з Острозьких, яка платила у 1648 р. від 28, у 1650 р. від 22, а в 1651 р.
лише від 5 дим. Свого часу селом володіли кн.Острозькі, кн.Любомирські, Вільнер — придворний лікар княжого двору у Звягелі, кн.Каліст Понінський, вітчим і опікун малолітньої дочки кн.Каспра Любомирського, генерал російського війська, а вже від нього воно перейшло до Уварових, Омєцинських.
Маєток Юрківщина (Юрковщизна) купили у 1849 р. дворяни Болеслав Фомич і Фекла Фомішна Рокосовські у статського радника Якова Антонова-Осіпова Омєцинського.
До 1851 р. частину земель у Рокосовських орендували колоністи Анети Андрій Генке і Теодор Міллер.
У 1864 р. у селі стався, як писала Фекла Рокосовська, «падеж рогатого скота и овчарни от заразы» і просила казначейство про виділення позики.
У 1887 р. Болеславом Рокосовським у селі була побудована дерев’яна каплиця. Богослужіння проводилися у ній лише з дозволу поміщика, а це відбувалося рідко, бо він у своєму маєтку постійно не проживав.
У 1889 р. родовий маєток Рокосовських мав шістсот п’ятдесят дев’ять десятин дві тисячі дев’яносто вісім квадратних сажен землі.
Зофія Рокосовська — видатний дослідник етнографії Волині другої половини XIX ст. — зростала у родині поміщиків Рокосовських, які були власниками маєтку Юрківщина. Господарство вела Фекла Рокосовська, бо її чоловік Болеслав, який побудував у селі дерев’яну каплицю, постійно у своєму маєтку не проживав. Їхній син — Людвік Рокосовський — брав активну участь у підготовці до видання визначної пам’ятки польської краєзнавчої літератури, вершини її досягнення XIX ст. — «Slownik Geograficzny…». У словнику поміщені його статті про місто Звягель і села Звягельського повіту. У цьому ж словнику є згадка і про деякі праці Зофії Рокосовської.
Після смерті Болеслава і Фекли Рокосовських та їхніх дочок Каміли і Марії-Рози, Людвік і Зофія Рокосовські, а також Болеслав Комоцький — син померлої їхньої сестри Каміли — відмовилися від належної частини їм земель і мали отримати за них грошову компенсацію від Фоми і Анелі Рокосовських, які стали власниками маєтку.
Фомі Рокосовському належало чотириста п’ятдесят три десятини тисяча сімсот сорок сажень землі, вартістю 17943 руб., а Анелі Рамашинській (Рокосовській) — сто сорок сім десятин вісімсот тридцять дев’ять сажень землі, вартістю 5157 руб. Його землі межували із землями містечка Ярунь — маєтку графа Потоцького, землями колонії Анета, землями Якимчуків, землями міста Новограда-Волинського, землями селян-власників с.Юрківщина і церковними землями того ж села.
Землі ж Анелі Рамошинської також межували із землями колонії Анета, землями с.Майстрів, церковною землею с.Юрківщина, землями Долгерта, Бунецького і Якимчуків.
Фома Рокосовський повинен був виплатити брату Людвіку Рокосовському 5568 руб., Зофії Рокосовській — 1650 і Болеславу Комоцькому — 825 руб.
Ім’я Зофії Рокосовської досі не згадувалось у жодному фольклорознавчому словнику. Цей факт вражає, бо ж саме вона записала транслітерацією (українська мова, передана польськими літерами) у с.Юрківщина (Юрковщизна) Звягельського повіту Волинської губернії (нині Новоград-Волинський район Житомирської області) близько 450 обрядових, ліричних, колискових і баладних пісень, близько сотні казок, описала обряди, вірування краян, рослинний світ місцевості і його лікувальні властивості. Зібраний нею фольклорний матеріал сягає близько 400 друкованих сторінок. Чи є ще на Україні село, яке удостоїлося такої честі?
Приведемо найвизначніші її праці: «Wesele i piesni ludy Jurkowszczyzny w pow. Zwiahelskim na Wolyniu.» (Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. — Krakow, 1883, t.7. с.150-243)», «O swiecie roslinnym, wyobrazenia wierzenia i podania ludu we wsi Jurkowszczyzny» (там же, т.XIII, с.183,199. і с.14-118, т.I, II.), «Bajki ze wsi Jurkowszczyzny» (Materyaly antropol., archeol., etnogr. 1897, t7, s.14-118.).
На свято Покрови (14.10.1905 р.) дочка поміщика с.Юрківщина Зофія Рокосовська, римо-католицького віросповідання, пожертвувала 140 руб. на встановлення іконостасу в місцевій церкві, а прихожани зібрали 200 руб. на встановлення кіота з іконою Св. Трійці і 1500 руб. на встановлення іконостасу.
Станіслав Міхальський, згадуючи своє навчання у Рівному впродовж 1874-1881 р.р., відзначав, що в ті часи активним учасником прогресивного руху польської молоді була і панна Зофія Рокосовська.
Багато дослідників фольклору не знають, що таке село як Юрковщизна (Юрківщина), де зробила свої записи Зофія Рокосовська, і досі продовжує свій історичний шлях. І, незважаючи на часи лихоліть, воно не зникло із теренів України.
Дослідження Зофії Рокосовської були опубліковані у виданнях Антропологічної комісії Краківської академії наук, у журналах «Вісла» (Краків) і привернули увагу І.Франка, В.Гнатюка, професорів Й.Коперніцького і Ф.Крауса. І лише через півтора століття знову на її творчість звернув увагу І.Коваль-Фучило — співробітник відділу фольклористики інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології М.Т.Рильського.
Зофія Рокосовська донесла нам через віки тодішню мову краян, відтворила їхній духовний світ.
Документи свідчать, що вже у 1910 р., у селі Юрківщина не проживали члени родини Рокосовських.