6 января ушёл из жизни Семён Васильевич КОЖЕДУБ

Папа никогда не умирает, просто рядом быть перестаёт… Иногда пытаюсь я представить, будто просто далеко живёт… Будто можно отправить ему письма, рассказать, как я его люблю. Только ждать ответ уже бессмысленно, там, где папа, — писем больше нет… Папа никогда не умирает, просто рядом быть перестаёт. Ангелом меня сопровождает, а любовь его всегда живёт.

Вечно скорбящие дочь, сын, невестка и внуки

17 января — год, как забрала война нашего Героя, подполковника — Василия Васильевича КАРПЕНКО

Вот год прошёл, но до сих пор болят на сердце раны. Не убедили до сих пор себя, что больше нет тебя. Что ты к нам больше не вернёшься. Как проще было б думать, что уехал, а так не слышно радости и смеха в доме без тебя. Ведь ты шутил задорно и легко. Пусть пуст твой стул, и голос твой затих, — ты навсегда остался нашим другом, любящим отцом и преданным супругом. Ты жизнь свою продолжил в нас самих. Царство тебе Небесное и вечный покой.

Вечно любящие жена, дочери, зятья и внуки

14 січня — рік, як пішла у вічність дорога, рідна наша мама і бабуся — Софія Григорівна МАСЛЕНЧУК

На душі — біль, і жаль, і сум. Тебе нема і більше не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі. Хто забув її, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дочка, зять, син, невістка, внуки

14 січня минув рік, як перестало битися серце дорогого чоловіка, батька, дідуся — Валентина Миколайовича ПОДЕЙКА

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Дружина, дочка, зять, онуки

15 січня минає 3 роки, як немає з нами Олексія Гавриловича ЯЦУКА

Плаче серце, біль не передати. Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічний спокій тобі, рідненький, а ми ніколи не забудемо.

Сумуємо: мати, батько, брат, рідні

14 січня минуло 9 днів, як перестало битися найдорожче наше сердечко — донечки, племінниці, хрещениці, онучки — Вікторії Вікторівни ЗМІЄВСЬКОЇ

Рідненька наша! Як важко і сумно стало жити без тебе! Ти так рано покинула нас, запала тиша в домі, не так ясно світить сонечко, серце плаче і душа болить. Як нам не вистачає тебе, твого світлого, дзвінкого сміху. Якби могла ти довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Прости, що не змогли тебе спасти, прости, що не змогли тобі допомогти. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі ти. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне і вічний спокій, наша рідненька. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо.

Вічно сумуючі мама, хрещена, дідусь, бабуся, тітка Лариса, брати Іван та Максим, вся родина

13 січня — 40 днів, як пішов у вічність дорогий чоловік, батько і дідусь — Григорій Васильович ЧЕРНЕЦЬКИЙ

На душі — біль, і жаль, і сум. Тебе нема і більше не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти, внуки, рідні

16 грудня — 40 днів, як перестало битися серце Семена Андрійовича СЕМЕНОВА

Не стало доброї, порядної, чуйної, мудрої людини. Але для нас — Ви завжди живі. Світла пам’ять про Вас назавжди залишиться у наших серцях. Спіть спокійно. Царство Небесне.

Родина Добжанських

18 січня — 2 роки, як несподівано обірвалося життя дорогого батька, дідуся — Григорія Івановича ШАПРАНА з села Ужачин

Нема у світі слів, щоб передати наше горе. Наш плач сердець, наш крик душі ви не почуєте ніколи. Здавалося б, Вам ще жити й жити, радіти дітям, онукам. Рідненький, ми сумуємо за Вами. Скільки не мине часу, — ви завжди будете поруч із нами, житимете у наших серцях. Нехай Господь Бог дарує Вам Царство Небесне і вічний спокій Вашій душі.

Сумуючі рідні

15 січня — 40 днів, як немає з нами Івана Петровича ГОРДІЙЧУКА

Вічна пам’ять. Царство Небесне. Пам’ятаємо, сумуємо.

Дружина, діти, внуки