Після сміху — крик, потіха.
Гумореска — із життя.
Мама з донькою сміються
Зі старого дідуся.
Тут почули сміх цей люди,
Підійшли, як глядачі,
В ресторані — всі культурні,
Всі тримають ніж й вилки.
А дідусь прийшов поснідать,
Взяв виделку, ніж — забув.
Наколов шматочок м’яса
Й похапцем його ковтнув.
Всі культурні засміялись,
Регіт розірвав весь зал:
— Подивіться, люди добрі,
Як цей дід шмат м’яса взяв.
Наче він такий голодний,
Наче десять днів не їв.
Та хіба ходити мають
В ресторан такі, як він.
Тут встає дідусь старенький,
Поправляє галстук свій,
Ну а люди, ну а люди —
Вже кричать, лунає сміх.
Тут виходить охоронець
Та пита, що сталось в них.
В одну мить всі замовчали,
Стало соромно усім.
От тоді дідусь озвався
І спокійно відповів:
— Я зайшов сюди уперше,
Взяв сніданок і поїв.
А культурні засміялись:
— Гляньте, безкультурний дід.
Як же він-таки ковтає
Свій дешевенький обід.
— Я культури не навчався,
Але знаю лиш одне:
Що повага до стареньких
Має бути над усе.