11 марта проходит год, как не стало Юрия Сергеевича МАРХАЯ

Опустела без тебя земля, мне теперь тебя вернуть нельзя. Стал пустыней для меня наш дом, потому что больше не живёшь ты в нём. Душа болит от скорбной муки, теперь навечно мы с тобой в разлуке.

Вечно помним: жена и сыновья, брат с семьёй

16 березня — 10 років, як пішов у вічність дорогий нам чоловік, тато, дідусь — Анатолій Матвійович МАХЛАЙ

Серце стиснуте від болю, і смуток у моїх очах, ти навіки пішов із свого дому, залишивши лиш пам’ять і печаль.

У вічній скорботі дружина, діти, онуки

11 березня — три роки світлої пам’яті, вічної любові — Віктора Броніславовича АДАМОВИЧА

Якось так вийшло, якось так сталось — дуже раптово життя обірвалось. Ми пам’ятаємо. Ми не забудемо. Любимо, любимо, любимо, любимо...

Твоя сім’я

16 березня минає рік, як перестало битися серце найдорожчої нам людини — мами, бабусі, прабабусі — Галини Іллівни МАРЧУК

Пробачте, мамо, за неврятоване Ваше життя. Пам’ять про Вас вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне, вічний Вам спокій… Люди добрі, хто знав нашу маму, — згадайте її добрим словом.

Сумуючі діти, внуки і правнуки

14 березня минає 5 років, як немає з нами найдорожчої людини, мами, бабусі і прабабусі — Леонтіни Адольфівни ЛЕВИЦЬКОЇ з Олександрівки

Рідненька наша, скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитися за Вас. Ви були для нас надійною опорою, мудрим порадником, чудовою матір’ю та найкращою бабусею. Все своє життя Ви постійно молилися, підтримували та турбувалися за всіх нас. Дякуємо Вам, матусенько, за життя, яке дали нам, за доброту, за материнську ласку та любов, за любляче серце. Низько вклоняємося перед Вашою світлою пам’яттю, яка завжди житиме у наших серцях. Нехай свята земля береже Ваш сон, а Господь дарує Царство Небесне.

Вічно сумуючі дочки Валентина і Ніна, онуки і правнуки

13 березня минає 7 років, як не стало з нами нашого люблячого чоловіка, батька, дідуся — Віктора Михайловича ЗАРУЦЬКОГО

Щемить душа і капає сльоза, немов могутня лапа тисне груди. Тебе сім років з нами вже нема, а туга нас не покидає й смуток.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки