12 июня — 3 года, как ушёл из жизни дорогой и любимый мне человек — Михаил Петрович ЦЯПЕНКО

Подарила судьба мне тебя... и забрала. Жизнь земная теперь у меня за двоих. Горькой капелькой боли я день начинаю. Тихим плачем души... Я молюсь за двоих. Царство Небесное тебе, мой дорогой.

Твоя жена

15 червня минає рік, як пішла від нас у вічність найрідніша для нас людина — Ганна Зіновіївна НІКІТЮК

Ні час, ні роки не зітруть в наших серцях найкращі спогади, любов і вдячність до Вас, наша матусю. Нехай Господь дарує Вам Царство Небесне і вічну пам’ять. Вічний спокій Вашій світлій душі.

Сумуючі дочки, внуки, правнуки

12 червня минає 40 днів, як пішов у вічність наш дорогий чоловік, тато, дідусь — Леонід Васильович СЕМЕНЮК з с.Ярунь

В той день, коли весна буяла, а серце так хотіло жити, тебе, наш дорогенький, не стало, і ми не в силах щось змінить. Ми завжди будемо тебе любити і пам’ятати. Царство Небесне тобі, рідненький.

Вічно сумуючі дружина, доньки, зяті, онуки

14 червня минає 2 роки, як немає з нами Леоніда Августовича РАЦЛОВА

Ти чесно жив, любив життя і ось пішов у небуття. Та залишив ти світлу пам’ять і вічно будеш, любий, з нами.

Син Вадим з сім’єю, дочка Наташа з сім’єю, дочка Лариса, сестра Валентина, сестра Ніна, брат Віктор з родинами, Карпови, Літваки, Данільчуки, Косови, Гудзі, сусіди

9 червня минуло 9 років, як пішов з життя люблячий чоловік, батько, дідусь — Михайло Павлович ГОРБАНЬ

Так пусто стало на душі, і серце плаче кожен день від болю, і огортає смутком все навколо. Рідненький, ми сумуєм за Тобою... Не вистачає усмішки і слова, і погляду ласкавого й простого. Великий слід в житті Ти залишив і скільки всім добра зробив. Любив життя, любив людей, прожив Ти для онуків і дітей. Пішов достойно в майбуття, Тобі не буде забуття. А поки пам’ять житиме в віках, — живим будеш і Ти в наших серцях. Лебединим пухом Тобі земля і Царство Небесне.

Сумуючі дружина, діти, онуки

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи...

11 червня минає 10 років, як перестало битися серце дорогого чоловіка, батька, дідуся — Василя Сергійовича ОСТАПЧУКА

Серце плаче і болить душа, скільки б не шукали очі в рідній хаті — найдорожчої людини вже нема. Як сумно без тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить. Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі. Тату, таточку, рідненький, навіщо покинув ти нас, дорогенький. Без тебе, любий, сумно й важко, і серце плаче кожен день. Помолимось, рідненький, і свічка тихо спалахне. Спи, рідненький, спочивай і забудь тривогу. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

З глибоким сумом дружина, дочки та онуки

Життя твоє — мить... Скорбота наша — безмежна...

9 червня минув рік, як безжалісна смерть вирвала з життя рідненького сина — Олександра Анатолійовича КРАВЧУКА з с.Стриєва

Пройдуть роки, спливуть тумани, над світом знов зійде зоря — та не зітруться тії рани, що принесла нам смерть твоя. Пішов від нас ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти, на серці в нас глибока рана, пока живі ми — з нами ти.

Вічно сумуючі рідні

11 червня — 40 днів, як не стало нашої найріднішої людини у світі, чоловіка, тата, дідуся — Анатолія Євгеновича ЛЯШУКА

Тебе вже немає, а ми не віримо. Не чути голосу рідного, не видно добрих, милих, усміхнених очей. Навіщо доля така жорстока? Як рано ти пішов від нас! Тепло твоєї душі залишилося разом з нами. Любимо тебе, і в пам’яті нашій завжди ти живий, у серцях людей, залишивши слід. Пам’ять про тебе — вічна! Господе Ісусе Христе, на землі він мав печалі і скорботи, дай на небі відраду. Молитва хай дійде до тебе, щоб рай йому був на небі. Царство Небесне і вічний спокій душі твоїй, рідненький.

Сумуючі дружина, діти, внуки, всі рідні

9 червня минуло 5 років, як перестало битися серце найкращої людини для нас — Івана Савелійовича ТУЧІ

Нема у світі слів, щоб передати наше горе. Наш плач сердець, наш крик душі ти не почуєш вже ніколи. Та скільки б не минуло часу, ми будем завжди пам’ятати тебе, як радісну, чуйну людину. Нехай сонце зігріває твою могилу, а земля тобі нехай буде пухом.

Вічно сумуючі сестра та племінниці