Добрий день, редакція газети «Звягель»! Останнім часом я потерпаю від насилля в сім’ї. Мій чоловік почав не лише морально принижувати мене, а ще й прикладати руку. Що робити та куди звертатися в таких випадках? До якої відповідальності його можуть притягнути?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Майже 17 років в Україні діяв Закон «Про попередження насильства в сім’ї», який передбачав заходи та повноваження органів державної влади у запобіганні та реагуванні на факти застосування фізичної сили в родинах. Однак, у реальному житті постраждалі члени сім’ї та діти частіше залишались сам на сам із домашнім терором, і ніякої дієвої реакції від державних органів, як правило, не було.
Намагаючись вирішити проблему домашнього насильства, у грудні 2017 року Верховна Рада ухвалила закон про протидію домашньому насильству, який набув чинності з 7 січня 2018 року.
У новому Законі запропоновано новий підхід (із використанням європейських стандартів) до боротьби з цим негативним явищем у суспільстві.
Під домашнім насильством тепер розуміється будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь.
Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства.
КУДИ ЗВЕРТАТИСЬ
У разі вчинення будь-якого виду домашнього насильства, постраждалі мають право звернутися з відповідною заявою (повідомленням) як до органів поліції за місцем свого проживання (перебування), так і до виконавчих комітетів сільських і селищних рад, органів опіки та піклування, навчальних закладів (якщо постраждалі — діти), установ охорони здоров’я. Аби отримати захист, достатньо звернутися до будь-якого з цих органів.
Постраждалі мають право одразу або в подальшому звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника. До того ж, постраждалі мають право користуватися безоплатними послугами адвокатів Центрів із надання безоплатної вторинної правової допомоги, а за подання таких заяв до суду — судовий збір не сплачується.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї
Потерпіла особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає з метою уникнення домашнього насильства, періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника.
До кривдника можуть бути застосовані наступні спеціальні заходи:
1) Терміновий заборонний припис.
Поліція може заборонити перебувати, проживати, контактувати з постраждалою людиною як на підставі її заяви, так і за власною ініціативою, у разі існування загрози її життю чи здоров’ю. При цьому заборона перебувати разом кривднику і постраждалій особі не залежить від того, кому належить помешкання — постраждалому, кривднику, є їхньою спільною власністю чи власністю третіх осіб.
Припис залишити та перебувати у житлі разом із постраждалою особою не застосовується лише до неповнолітніх кривдників. У випадку, якщо людина відмовляється добровільно залишити житло, поліція може застосувати примусове виселення.
Строк дії цих заборон — 10 днів. Заборонний припис поліції кривдник може оскаржити у суді.
2) Обмежувальний припис.
Застосовується на підставі судового рішення за заявою постраждалої особи (або її представника). Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису в порядку окремого провадження не пізніше 72 годин після надходження до суду заяви про видачу обмежувального припису. Кривдника викликають до суду через розміщення оголошення на офіційному сайті суду. Однак судовий розгляд можуть провести і без виклику та участі кривдника, якщо того вимагає безпека постраждалої особи.
Таким приписом людині може бути: заборонено перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; зобов’язано усунути перешкоди у користуванні майном; обмежено спілкування з постраждалою дитиною; заборонено наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців та може бути продовжений судом ще на шість місяців.
Крім того, всі факти домашнього насильства, інформація про кривдника (незалежно від його згоди), а також про постраждалих (за їхньою згодою) вносяться до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі.
До того ж, кривдника можуть взяти на профілактичний облік, проводити з ним роботи органами поліції, направити на проходження програми виправних робіт на строк від трьох місяців до одного року.
Всі ці заходи — не є покараннями. Це — так звані, запобіжні заходи.
Власне відповідальність кривдника за вчинення домашнього насильства наразі передбачена лише у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Ст.172-3 КУпАП за вчинення домашнього насильства передбачає покарання у вигляді штрафу від 170 грн. до 340 грн. або громадських робіт на строк 30-40 годин, або адміністративного арешту на строк до 7 діб. Повторне вчинення домашнього насильства протягом року вже загрожує штрафом від 340 до 680 грн. або громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин, або адміністративним арештом на строк до 15 діб.
Закон, який запроваджує кримінальну відповідальність за домашнє насильство (№2227-19), теж ухвалений парламентом у грудні минулого року, але набуде чинності лише через рік — 11 січня 2019 року. Зокрема, почне діяти кримінальна відповідальність за вчинення систематичного домашнього насильства, що передбачатиме покарання у вигляді позбавлення волі строком до 2 років.