Є істотна різниця, в якості кого відвідувати закордон: як біженець, турист, заробітчанин чи з якихось інших мотивів. Якщо мета — туристична, то враження можуть бути не обтяжені побутовими, робочими негараздами. Звісно, ідеалізувати жодне суспільство не потрібно, але здобутки варто помічати і наслідувати.

Погляд на Польщу може виявитися позитивним хоча б тому, що виїхати з України туди, де не чути сигналів повітряної тривоги, бодай на декілька днів, — неабияке моральне полегшення.

Мир можна сміливо порівняти з раєм. Тому, перетнувши кордон на кілька днів, є відчуття, що побував у раю.

Далі пропонуємо деякі з вражень, що не претендують на загальну оцінку, але мають на меті звернути увагу на здобутки європейських сусідів. Недаремно ж усі українці мріють про втілення побаченого вдома.

На вокзалах — досі гаряча кухня для українців

Країна без війни — це інша реальність. Перше, що помічаєш у Польщі — хороші дороги, законослухняні люди (інакше — плати штрафи), пунктуальний і комфортний громадський транспорт, чисті туалети. Звісно, до цього прийшли не одразу, багато коштів «влив» у країну Євросоюз, але від бажання сусідів змінюватися залежало більше.

І вони змінилися. У першу чергу — ментально, не лише щодо свого внутрішнього життя. Із початку російсько-української війни в сусідів з’явилося багато українських прапорів і мотивуючих банерів. У деяких містах клумби засадили жовто-блакитними квітами.
На вокзалах досі зустрічають українців з гарячою кухнею і кавою/чаєм, навіть уночі. Поруч стоїть скринька, куди охочі кидають кошти на їжу для біженців.

Поляки надали нам неоціненну допомогу з початку війни. Як справжні, найближчі друзі, котрі не кидають у біді.

І вони справедливо ображаються, якщо українці не виправдовують їхніх культурних очікувань.

Що розчарувало поляків в українцях?

Можна опинитися перед зачиненими дверима в туалет на автозаправці, якщо туди під’їжджає український автобус, бо прибирати за деякими «свинями» втомилися. Тож іноді українців ігнорують.

Двері в Європу в ганебних випадках зачиняються. Від цього дуже соромно за земляків.

У багатьох питаннях між нашими країнами утворилася прірва. Подолати її належить саме нам. Поляки це давно зробили, завдяки чому живуть у цивілізованій країні.

Не хочу зараз писати про ціни в Польщі на продукти, житло тощо. Адже зарплати і пенсії в них — значно вищі, а ціни здебільшого, як у нас. Купувати багато — вигідно, бо дешевше.

Найбільше вразила якість в усьому, що вони роблять: у побуті, якісних ремонтах, роботі персоналу в установах. У всьому — від запашної хрусткої булочки в супермаркеті до квітів у туалеті в кафе.

Автобуси з wi-fi, охайними салонами, кондиціонерами

Здогадуєтеся, який громадський транспорт (ГТ) популярний у Польщі? Це — трамваї та автобуси. Достатньо купити квиток в автоматах на зупин-
ках або всередині трамваю/автобуса, а також спеціальних точках МПК (міського транспортного підприємства). Ціна квитка залежатиме від часу поїздки (60 та 30-хвилинні квитки) та зони, в якій пересуваєтеся. Великі міста ділять на зони, наприклад, у Варшаві та Кракові.

ГТ дуже відрізняється від нашого. Мова йде про провінційні містечка на кшталт Новограда. По місту квиток коштує 3,90 злотих (27 грн), у міжміському (за 30 км) — 14,50 (101 грн).

За цю ціну в поляків — усі (!) зручності: безкоштовний wi-fi, кондиціонер, охайний салон, багажне відділення для валіз, паски безпеки в кожного пасажира, чисті вікна, привітний водій, він же — кондуктор. У кожного з водіїв— електронна каса з чеками і можливістю видати решту пасажирам не лише в національній валюті, а й у євро.

Автобуси їздять за графіком. Пунктуальність у європейських країнах — обов’язкове явище. Як і деталі, що дозволяють відчувати себе людиною в громадському транспорті, а не «шпротами в банці». Наприклад, коли має зайти в автобус мама з дитячим візочком або людина з інвалідністю — автобус нахиляється на один бік, аби зробити це безперешкодним для людини. Такий собі «реверанс» у бік поважного ставлення.

Ще одна національна валюта поляків — доброзичливе ставлення. У транспорті та магазинах люди вітаються, наче давні знайомі. Від цього підіймається настрій.

[caption id="attachment_151077" align="alignnone" width="1496"] У громадський транспорт поляки заходять спокійно, вишикувавшись у чергу, без скандалів та істерик.

Мирне життя, від якого ми відвикли

У сусідів немає війни і їм не зрозуміти повністю нашого болю: із втратами людей, руйнуванням міст, інфраструктури, мрій і планів. Увесь час лише з нами думки про війну, моторошна реакція на голосні звуки і подив: не чути тривожних сирен, не треба бігти в бомбосховища...

У них — мирне життя, від якого ми вже встигли відвикнути. Їх очі не містять ненависті до рашистського ворога. На плазмах у кафе транслюють українські новини. Українці в Польщі ходять з жовто-синіми стрічками та іншою патріотичною атрибутикою. Можна побачити українські номери на автівках, почути нашу мову на вулицях. Але краще, коли все це вдома, у мирний час.

«Поляки теж смітять, але комунальники працюють бездоганно»

На сторінці нашої газети в Фейсбуці «Звягель (тижневик)» ми запитали земляків про їхні враження від Польщі й отримали багато коментарів. Ось деякі, які корисно почитати:

«Ви, певно, в якійсь іншій Польщі були. Я бачу, що Україна (до війни) нічим сильно не відрізнялася. Чим далі тут знаходжуся, тим більше розчаровуюсь цією Європою».

«Я теж була в гарній, крутій Польщі».

«Хочу згадати про велодоріжки і світлофори для велотранспорту. Ставлення до порядку: буде валятися сміття — перший перехожий його прибере. У парках стоять автомати зі сміттєвими пакетами для відходів від домашніх улюбленців. Відчувається, що працюють задля благоустрою, а не кажуть: «Влада повинна, а я далі буду свинячити». До цього й ми дійдемо — Рим не один день будувався».

«А де є такий порядок у Польщі? Бо я в шоці від нахваленої Європи. Дороги в деяких містах — жах, сміття є багато, недопалків — більше, ніж у нас, у водоймах, якби в нас було стільки зелені, то владу прокляли би на сім поколінь вперед. Персонал у магазинах різний: від занадто люб’язних — до «совкових» продавчинь.
Собаки на вулицях так само гадять і деяким господарям на це фіолетово, бо домашні улюбленці — їхня цяця. Жодного разу ще не бачила, щоб на них одягали намордники (навіть на бійцівських). Є, звісно, плюси, але їх не так багато. Не потрібно ідеалізувати».

«Одна справа — бути туристом чи приїхати в бізнесових справах: ходиш по музеях, райських куточках, кафе. Інша справа — тут жити. Не в центрі міста, де порядок і гарно, і відвідувати не ресторани, галерії та опери, а звичайні державні муніципальні установи, де немає того комфорту. Ми дуже ідеалізували Західний світ. Те саме стосується доходів. Якби кожен, хто їздив на заробітки, удома працював по 10-14 годин на добу, то теж би мав гарні гроші».

«Перед багатьма європейцями теж хочеться все позачиняти. У кожному народі є такі представники. Багато поляків думають, що вони — культурна еліта, а насправді є зверхніми до українців. Звідси й зачинені туалети».

«Є багато людей, яким ми дуже вдячні. Якби в Польщі сталася біда, то й українці не були би байдужими. Чимало поляків — прекрасні люди. Є й такі, хто вороже ставиться до українців і кажуть, що ми — ніхто».

«Дякую Богу, що за місяць перебування нам не зустрічалися люди, котрі мали до нас вороже ставлення. Ми нормально жили, роботу одразу знайшли, усе нас влаштовувало».

«За майже п’ять років жодного разу не зустріла поганого до себе ставлення. Можливо, це залежить від нашої поведінки. Казати, що тут погано — несправедливо ще й з огляду на те, скільки для нас роблять».

«Поляки смітять, як і ми, але комунальні служби тут працюють бездоганно. Увечері йдеш — сміття валяється, а зранку — прибрано».

«Коли здолаємо цього проклятого ворога, то повертайтеся всі з дітками назад. Будемо будувати нову Україну. Ми на це заслуговуємо після всіх страждань».

«Не все в Польщі ідеально, але коли переходиш по зебрі дорогу, то машини зупиняються. У публічних місцях курці відходять на 15 метрів. Коли пропускаєш велосипедиста, тобі обов’язково подякують. Із недоліків — проблеми з громадським транспортом у невеликих містечках, не працює торгівля в неділю. Частина людей ведуть непристойний спосіб життя, смітять, бухають і хамлять».

«Не знаю, може від регіону залежить. Палять на зупинках масово, а на 15 метрів мають відходити ті, хто не палить. В автобусі молодь старшим не поступається місцем. Старші люди дуже ввічливі, приязні, але молодь...»

«Порядок на дорогах зумовлений великими штрафами: від 1500 злотих. Біда з паркуванням — дорого. Неправильне паркування чи перевищення оплаченого часу — теж чималі штрафи».

«Україна — це круто! Можливо, однією із причин цієї війни є те, що серед колишніх радянських республік Україна почала розвиватися. Ми її недооцінювали, а почали все помічати тоді, коли втратили».

***

Коли перетинаєш міжнародний кордон Шегині, то навіть із зав’язаними очима, зайшовши у вбиральню, розумієш, що ти в Україні. Тут, наприклад, є лише два нещасних туалети (по одному — з кожного боку), і жоден із них не свідчить про те, що ми прагнемо в Європу. При тому, що щодня кордон перетинають тисячі людей різних національностей. Як кажуть, театр починається з гардеробу, а Україна — зі страшного, занедбаного туалету.

Контраст залишається разючим між нашими життями. Проте, все — у наших руках, щоби зробити його менш відчутним.

[caption id="attachment_151076" align="alignnone" width="1296"] «Солідарні з Україною» — такі написи зустрічаєш на кожному кроці.

[caption id="attachment_151075" align="alignnone" width="640"] Польські краєвиди вже не уявити без вітрових електростанцій. Вітряки призначені для перетворення відновної природної енергії вітру в електрику.

[caption id="attachment_151078" align="alignnone" width="1496"] Ось такі цікаві конструкції для збору пластику можна часто зустріти на вулицях.

Юлія КЛИМЧУК
Фото автора