Ми з моєю родиною і родиною мого хлопця активно беремо участь у волонтерській допомозі. Коли почалася війна — довго не вагалися, одразу почали стукати в усі двері, де потрібна була допомога.

Ми скуповували ліки і розвозили нашим захисникам, скуповували речі першої необхідності і везли їх до волонтерського центру. Ми брали участь у розвантажуванні і сортуванні гуманітарної допомоги з різних країн. Не лишилися й осторонь ідеї «Організувати фуру гуманітарної допомоги з Німеччини».

Сім’я Ярослава, Ірина Анатоліївна і Валерій Петрович, давно мешкають у Німеччині, де вже мають багатьох знайомих. Із допомогою небайдужих німців вони ще в перші тижні війни зібрали, завантажили і привезли фуру гуманітарної допомоги. Небайдужих німців виявилося дуже багато!

Виїхавши за кордон, ми не припинили допомагати нашому місту, нашим героям і нашій неньці. У батьків Ярика назріла ідея — пригнати бус для нашої рідної 30-ї ОМБр, але ми розуміли, що самотужки нам таку суму не накопичити.

Я запропонувала організувати збір коштів у соцмережах. Ми повірили в силу і міць нашого народу. І недарма, адже вже за два тижні гроші були зібрані. Наші містяни активно долучалися. Ми всі були вражені від кількості донатів та їх регулярності. Щоб зібрати необхідну суму, люди організовували аукціони, лотереї, розіграші, благодійні фотосесії, робили бьюті-процедури, продавали букети з лаванди, а виручені кошти відправляли нам. Зробили навіть флешмоб «Скинь 30-ку для 30-ки».

Ми вдячні всім, хто долучався і запитував постійно: «Чим можна допомогти?» Були перекази зі Штатів, Німеччини, Польщі, Словаччини, Канади, Чехії. Найменший переказ — 50 копійок, найбільший — одним платежем 10 тисяч гривень (від дівчини з нашого міста з її хлопцем).

Була значна допомога готівкою від знайомих із Німеччини. Усі працювали на своїх фронтах. Мої батьки допомагали в наданні правильної документації, мій брат Діма з нареченою Настею активно «бомбили» Твіттер та Інстаграм постами про збір коштів. Батьки Ярослава займалися оформленням паперів на авто. Ми працювали в інформаційному просторі із закликами про донати.

На кошти, які залишилися після покупки авто, ми при-дбали багато гуманітарної допомоги, щоб не везти нашого «красунчика» порожнім в Україну. Символічно, що до Дня Незалежності ми зробили такий подарунок нашим хлопцям, які стоять на передовій.

«Разом до перемоги!» — такі слова написані на нашому авто. І дійсно разом, тому що ми гуртом зібрали кошти. Щиро дякуємо всім, хто не залишився осторонь. Кожен донат збільшує шанси на нашу перемогу! Слава Україні!

Діана Кочук