3 травня минає 40 гірких днів, як пішов у вічність дорогесенький мій чоловік та найкращий і люблячий у світі татусь та дідусь — Анатолій Павлович ГИЧКО з с.Теснівка

Ти завжди живеш у наших серцях, щодня ми згадуємо Твої мудрі поради і повчання. Ти був працьовитою, справедливою та чуйною людиною. Не можемо уявити, що Ти ніколи не усміхнешся... Скільки б не минуло часу, Ти завжди будеш поряд із нами, і пам’ять про Тебе ніколи не згасне у наших серцях. Хай над Твоєю могилою співають пташки, а на квітах буде роса — то наші сльози, пам’ять про Тебе. Хай земля буде Тобі лебединим пухом. Вічна пам’ять і Царство Небесне.

У глибокій печалі дружина, син, дочка, невістка, зять, онуки, свати і вся наша велика родина

8 травня минає 14 років світлої пам’яті дорогого татуся, люблячого дідуся, прекрасної людини — Анатолія Івановича КАРПОВИЧА

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю дорогого татуся. У наших серцях назавжди залишився біль і смуток непоправної втрати. Ні час, ні роки не зітруть у наших серцях найкращі спогади, любов і вдячність до Вас. Нехай Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і щирою молитвою. Вічний спокій Вашій світлій душі.

Вічно сумуючі дочка, зять, син, невістка, онуки, правнуки та всі рідні

Жаль, что жизнь нельзя повторить, чтоб тебе её подарить...

6 мая — 4 года, как ушла из жизни дорогая моя доченька — Ольга Михайловна ЦЯПЕНКО

4 года, как тебя нет рядом, но легче мне не стало ни на грамм. Мне без тебя так страшно просыпаться, осознавая, что ты навеки там. Что ты ушла внезапно, безвозвратно, и в этом грешном мире быть не суждено. Тебя все вспоминают добрым словом, а мне так больно — всё равно... А у меня, ты знаешь, жизнь другая, сынишка твой совсем уж взрослый стал, дочурка Варя красавицей растёт. Как жаль, что ты лишь сверху всё увидишь... Увидишь, знаю — сердце ведь не врёт. Я буду жить ради внуков, чтоб твою память дольше сохранить, ведь сколько было сделано тобою, не хватит жизни всей тебя забыть. Царство Небесное тебе, моя дорогая доченька.

Мама, сын Максим, дочурка Варя, родные

5 травня минає 20 років, як пішов у вічність наш тато, дідусь, прадідусь — Архип Трихонович ШВЕЦЬ

А серце не вірить, не сприймає душа, що серед живих тебе вже нема. Та світла і вічна пам’ять про тебе — назавжди в наших серцях.

Сумуючі діти, онуки, правнуки

10 травня минає рік з дня смерті чудового чоловіка, батька, дідуся — Ананія Григоровича ІЩУКА

Є сила, що може забрати з життя,

А з пам’яті рідних — ніколи.

Сумуюча родина

12 квітня — 10 років, як немає з нами сина, брата — Віктора Вікторовича ДУБИЦЬКОГО, 3 травня — 30 днів, як немає з нами чоловіка, батька — Віктора Вікторовича ДУБИЦЬКОГО

Не сказати словами всього болю і печалі. Ви — в серцях і нашій пам’яті назавжди.

Вічно сумуючі рідні та близькі