Останнім часом топ-темою не лише політиків, а й пересічних громадян стало питання продажу землі. Звісно, воно виникло не на порожньому місці. Країна — у надто складній економічній ситуації. Дірки у бюджеті, борг перед МВФ, криза у більшості галузей народного господарства спонукають владу шукати шляхи виходу з цього становища. Багато хто вважає, що саме продаж землі допоможе нам, українцям, уникнути дефолту.
Можливо. Проте, варто цього разу сім разів відміряти, а лише один — відрізати. Важко не погодитися, що закордонні власники зможуть ефективніше використовувати українські чорноземи, забезпечити селян більш високооплачуваною роботою. Врешті, подбають і про покращення інфраструктури українського села, яке поволі вимирає…
Але, продаючи землю іноземним власникам, потрібно дуже ретельно все зважити, аби не опинитись без землі і без грошей. Земля — найдорожчий скарб, і тому слід його гідно оцінити, вивчити досвід інших держав, аби не продешевити. Варто до цієї справи залучити зарубіжних вчених-аграріїв, щоб ретельно розібратися у всіх плюсах і мінусах цього надто непростого питання.
Як відомо, проблема власності землі була завжди актуальною у нашій історії. За землю боролись, страждали, воювали, гинули… Тим не менше, завше залишалося невирішеним головне питання: коли нарешті Україна — держава в центрі Європи — зможе самостійно нагодувати свій народ?
І нині, коли аналізуєш вартість їжі, дивуєшся, бо продукти у нас — майже на однаковому ціновому рівні з європейськими. Тому на харчування витрачається більше половини зарплати пересічних українців. Дивно, чи не так?
Переконаний, що питання продажу землі не можна вирішувати простим депутатським голосуванням. Своє слово має сказати весь народ на всеукраїнському референдумі. Тоді все буде по закону.
…Я ніколи не жив у селі, отже не займався роботою на землі. Проте батьки моєї дружини — вихідці з села. Завжди чесно, як кажуть, до сьомого поту, трудились на землі. І вона щедро віддячувала за це урожаєм. Проте тепер ситуація інша — на селі з кожним роком зменшується кількість населення, з часом взагалі буде нікому там жити і працювати. Тому, очевидно, що варто вдаватись до кардинальних кроків вирішення проблеми…
І ще маю декілька міркувань щодо подальшого наповнення бюджетів усіх рівнів. Як підприємець у минулому, вважаю, що у справі оподаткування теж треба навести лад, справедливість. Адже неправильно, коли сума податку (єдиного) у крупних підприємців і дрібних, по суті, однакова. Де ж взяти кошти на пенсії, медицину, освіту?..