22 ЧЕРВНЯ — ПОЧАТОК ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ
Сергій Дионисійович Богуцький народився 6 вересня 1909 року неподалік міста Кам’янець-Подільський у селянській родині. Після закінчення курсантської школи в жовтні 1932 року розпочав офіцерську службу на посаді командира взводу зв’язку в знаменитому Таращанському полку Червоної Армії, яким командував під час громадянської війни батько Боженко. З початком вересня 1939 року обійняв посаду начальника зв’язку цього полку, що дислокувався у Новограді-Волинському в казармах по вулиці Червоноармійській. Свій 30-річний ювілей зустрічав напередодні виступу усієї 45-ї стрілецької дивізії (колишня 44-а імені Щорса) в Західну Україну. Тут поблизу західного кордону УРСР у проміжку від Ковеля до Любомля дивізія стала табором, готуючи оборонні споруди і займаючись бойовим навчанням. 23 травня 1941 року 253 (колишній 131 Таращанський полк) Указом Президії Верховної Ради СРСР за досягнуті успіхи в бойовій і політичній підготовці нагороджено орденом Червоної Зірки.
Саме на цій лінії оборони воїни знаменитого з’єднання зустріли початок війни і розпочали запеклі бої з фашистськими агресорами. Танули сили захисників Вітчизни, але й ворогів полягло немало. Після переформування 45 стрілецька дивізія в складі 62 армії обороняла Сталінград, тут вона за ратні подвиги заслужила право найменуватися 74-ю гвардійською дивізією. Опісля були визвольні бої на Україні: гвардійці вели бої за Лозову і Донбас, штурмували Запоріжжя та Одесу, в липні сорок третього звільнили Ковель, де розпочинали оборонні бої проти агресорів. Далі шлях дивізії проліг через Польщу, де частини з’єднання брали участь у взятті фортеці і міста Познань, через Зеєловські висоти і закінчився в столиці фашистської Німеччини — Берліні.
Понад 20 воїнів цього військового з’єднання стали Героями Радянського Союзу, на прапорах дивізії та її частин, що отримали почесні найменування, засяяло чимало бойових орденів. Героєм Радянського Союзу став командир дивізії генерал-майор Дмитро Євстигнійович Баканов, який командував на початку війни Богунським, потім — Таращанським полками, а під час боїв за Дніпро, внаслідок яких дивізія отримала почесну назву Нижньодніпровська, очолив уславлене військове з’єднання.
С.Д.Богуцький із початком бойових дій невдовзі замінив вибулого із строю начальника зв’язку 45-ї дивізії. Під час бойових дій зазнав чимало, були поранення і контузії, але доля подарувала життя. С.Д.Богуцький закінчив війну у званні підполковника на посаді начальника зв’язку військового з’єднання. Демобілізувався в 1947 році. Повернувся на Звягельщину, працював тривалий час у сільському господарстві, очолював колгоспи в селах Нова Романівка і Яворівка, проводив значну патріотичну роботу серед учнівської молоді. Помер у січні 2000 року, похований у Новограді-Волинському.