Хоч і була середина травня, проте ранки ще стояли прохолодні.
Та вже повним ходом із землі лізла молода трава!
Дід Микола пригнав своїх корів на пасовище, що одразу за селом. Двох онуків із собою прихопив.
— Мабуть, померзли? — потер він руки.
Дітлахи, повтягувавши шиї в плечі, дружно закивали головами.
— Нічого! — усміхнувся дід Микола. — Зараз багаття розпалимо!
Дід хутко назбирав у кущах гілляччя, відтак розпалив вогнище.
Внуки, присівши навшпиньки, попростягали руки до тепла.
— Ну як, краще?!
— Еге! Добре!
— Та отож! Але ви грійтеся і за коровами заразом дивіться.
— А ви куди, діду?
— А я он під копичкою ляжу. Щось мені після вчорашнього… Коротше, я подрімаю трошки, еге ж?
— Відпочиньте.
Не минуло й години, як підводою приїхав дядько Михайло. Побачивши у своєму городі чужих корів, а неподалік копиці дим, — розізлився. Кинувся в кущі.
Біля багаття сиділо двоє дітей.
Дядько Михайло спочатку здивувався, а потім крикнув:
— А ви що тут робите, бешкетники, га?!
— Гріємося.
— Копиця поряд! Хто дозволив тут палити?!
— Дідусь.
— Який дідусь?
— Наш.
— Микола чи що?
— Еге.
— А він де?
— Спить.
— Де — спить?
Однак дядько Михайло й сам здогадався, де той може відлежуватись.
Так і є, сусід Микола, окутавшись бушлатом, хропів у копиці сіна.
Це дужче розлютило господаря сіна. Копнув сплячого сусіда ногою.
— Ану підводься! Дрихне тут! Вогнище розпалив! Копицю спалити надумав?! Корови де твої?! Чого пригнав їх сюди?! Більше пасти ніде?! — І знову затопив ногою в бік Миколі. — Вставай, кажу!
Сусід спросоння скочив і тут-таки, вихопивши з халяви чобота штиря, що приніс з собою, щоб припнути коня на пасовищі, тупим кінцем ударив дядька Михайла в груди.
Останній відповів кулаком, зацідивши в губу нападнику.
— Ти кого б’єш, сволото? — прохрипів дядько Михайло і хотів ще раз махнути кулаком, але вже не зміг, — тільки тепер відчув гострий біль у грудях. — Що ти мені зробив?
— А щоб знав, як сплячого чіпати!..
Дід Микола облишив дядька Михайла і пішов до внуків.
А дядько Михайло, оскільки важко було дихати, пішов до фельдшера. Той обстежив потерпілого і порадив їхати до міста. Селянин так і зробив. І не дарма, адже лікарі виявили в нього перелом ребра.
Після того дядько Михайло написав заяву до міліції.
Діду Миколі доведеться заплатити матеріальну та моральну шкоду в сумі 1200 гривень.
А так гарно того дня починався ранок…