Адміністративною комісією, що при міськвиконкомі Новограда-Волинського, з початку цього року було проведено сорок два засідання і розглянуто п’ятсот тридцять два адмінпорушення. В основному, на порушників накладаються штрафи, тому до міського бюджету за останні одинадцять місяців надійшло близько п’яти тисяч гривень.
Справи розглядаються різні. Найчастіше — порушення правил благоустрою міста: спалювання листя, брак урн біля кіосків і магазинів, недотримання санітарно-епідеміологічних норм господарями приватних будинків.
Чимало порушень було щодо правил тримання собак, правил торгівлі на ринках, куріння в неустановлених місцях, доведення дітей до алкогольного сп’яніння, порушення правил дотримання тиші, несвоєчасна реєстрація народження дитини в органах рагсу тощо.
Навіть до адмінкомісії надходили документи з органів внутрішніх справ інших міст, (найбільше — з південних областей), щодо наших землячок, котрі займалися наданням сексуальних послуг у різних «закладах» країни.
Двадцять четвертого листопада адмінкомісія мала розглянути шістнадцять справ. Однак не всі викликані офіційними листами порушники з’явилися на засідання, за що можуть отримати додатковий штраф.
Першою в зал засідання того дня запросили пані Галину, пенсіонерку. На неї скаргу написала її сусідка, перед вікнами котрої та поставила туалет, що порушує норми благоустрою міста.
Здавалось би, випадок простий, непоказний, але з другого боку, він, буває, забирає чималу часу і зусиль. Бо нерідко подібні справи схожі щось на зразок сусідських війн.
А все почалося давно. Спочатку пані Галина скаржилася на сусідку, що та, мовляв, посадила яблуні біля самісінької її межі і разом з тим траншеї тієї господарки, що спрямовані до ділянки пенсіонерки, затоплюють хату і город.
З сусідкою розбиралася адмінкомісія. Але минув якийсь час і колишня порушниця відповіла тим же — своєю скаргою. На пані Галину.
До пенсіонерки приходили, перевіряли, попереджали, давали час на перенесення туалету. Однак остання не поспішала цього робити. І її знову викликали на адмінкомісію.
— А куди я його перенесу? — пенсіонерка сердито розводила руками.
Але, як з’ясувалося на засіданні, місце давно було вже вказане інспекторами з комісії по благоустрою міста. Варто було тільки туалет перенести і проблема зникла би.
Та ось біда, пані Галина поскаржилася на те, що туалет перенести не просто. Він старий і потрібно будувати новий, а грошей на це немає.
Проте, з’ясувалося й інше: в пенсіонерки є дочка, котра може їй допомогти.
Але В. Матвійчук, член комісії, з цим не погодився, наголошуючи на тому, що в дочки пенсіонерки своя сім’я, свої проблеми і, до того ж, вона мешкає в іншому місті. Та й було б добре, якби стару жінку, котра живе у сирій, страшно глянути, хаті, підтримати фінансово.
Але хто допоможе? Адмінкомісія — не благодійна організація, тому зійшлися на такому рішенні: зважаючи на складні умови проживання, пенсіонерку цього разу не штрафувати. Однак, її попередили вдруге і зобов’язали в місячний термін туалет таки перенести.
Наступним розглядалася справа молодого звягельчанина, котрий захаращив вулицю сміттям. На виклик на адмінкомісію не з’явився, хоча сміття прибрав. Проте, за неявку був оштрафований мінімальним штрафом у сумі 17 гривень.
Далі члени комісії на 51 гривню покарали працівника з прийому металобрухту за перебування на робочому місці в нетверезому стані.
Продавець кіоску, котра здійснювала продаж товару без найменувань, отримала 34 гривень штрафу.
51 грн. — новоград-волинець за те, що своїм причепом од автомобіля перегородив пішоходну частину дороги. Неодноразово його попереджали про порушення правил благоустрою міста. Але чоловік причіп і досі не прибрав. З’ясувалося, що зробити йому це нелегко: хтось познімав із техніки колеса.
Кілька працівників кіосків було покарано (17 і 51 грн.) за неприбрану прилеглу територію і відсутність ящиків із піщано-соляною сумішшю.
51 гривню з домашнього бюджету викладе чоловік, котрий самовільно підключився до електромережі.
Не змогла адмінкомісія покарати останню порушницю, котра викидала побутові відходи до каналізаційного люку. А з тієї причини, що жінка не працює, інвалід з дитинства і є неосудною.
Підсумовуючи, як для декого штрафи невисокі. Але скільки тяганини: листи-скарги, виклики, чекання під дверима залу засідань адмінкомісії, вислуховування анотацій, а потім ще стовбичення в черзі ощадкаси, щоб сплатити накладений штраф. Тож, чи варто порушувати?