29 травня в Україні відзначається Міжнародний день миротворців ООН. Саме цього дня в 1948 році Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй заснувала першу місію з підтримки миру.
30 квітня 2003 року указ «Про Міжнародний день миротворця» підписав Президент України з урахуванням вагомого внеску миротворців у підтримку ста­більності в різних регіонах планети.
Миротворчу діяльність Україна як незалежна держава почала в 1992 році відправленням миротворчого батальйону в колишню союзну Республіку Югославію. Український контингент діє в Лівані, Сьєра-Леоне, Косові, Ефіопії, Конго і Ліберії, певний час працювали миротворці в Іраку.
З початку миротворчої місії країна втратила 48 миротворців.
Свій професіоналізм, вишкіл та найкращі навички при виконанні миротворчої місії показували миротворці нашого батальйону РХБ захисту, який дислокується в м.Новоград-Волинський, а саме командир частини підполковник Стремчук О.В, старший прапорщик Палько Ю.М., старший сержант Козак В.О., старший сержант Яценюк М.В., молодший сержант Лонський А.О., сержант Іскрижицький В.В, сержант Трушковський С., молодший сержант Дрощинський А.О., старший солдат Бондарчук І.О., старший солдат Матвійчук І.С.
Хочеться детальніше розповісти про професійну діяльність старшого сержанта Козака В.О, про досвід, який він отримав під час участі у миротворчих операціях.
На військовій службі старший сержант Віктор Козак уже 10 років, з яких дев’ять — на нинішній посаді заступника командира взводу. Родом із села Майстрів Новоград-Волинського району, він після школи закінчив машинобудівний технікум, опанувавши спеціальність техніка-механіка. Завжди симпатизував армії, хоча у родині став першим професійним військовим. Любив учитися, любив рідний дім і господарство, та від цього не втрачав мрії вступити на військову службу. Вперше одягнув погони під час строкової у прикордонних військах, яку почав у прожекторному підрозділі в містечку Оршанець на Черкащині. Вже за кілька місяців керівництво оцінило його здібності та направило на сержантські курси. Після їх закінчення — пропозиція продовжити службу інструктором у навчальному загоні, а згодом — залишитися на перший контракт... Строкову Віктор закінчив у нинішньому званні, та на довгострокові відносини із силовим відомством не наважився... Щоб усвідомити, що вчинив неправильно, йому знадобилося менше півроку. «Реабілітуватися» старшому сержанту Козаку допоміг старший брат — старшина окремого батальйону матеріального забезпечення у Новограді-Волинському. Уклавши контракт, Віктор спочатку служив разом з братом, а за півроку був призначений на посаду командира ремонтного відділення до іншої частини. За два місяці йому випала нагода вирушити до миротворчої місії в Лівані, де українському контингенту були конче потрібні фахівці з пересувних електростанцій. Там юнак зарекомендував себе настільки добре, що йому запропонували залишитися на другий термін. У підсумку, місія UNIFIL стала одним із його найкращих спогадів про службу.
Після Лівану частина Віктора реформувалася, і він взяв відношення до нашого окремого батальйону радіаційного, хімічного та біоло­гічного захисту, де служить зараз.
Концепції оперативних можливостей НАТО. Під час оцінювання, яке проводили українські військові експерти, хімікам з Новограда-Волинського належало показати, наскільки добре вони засвоїли «натовські» алгоритми щодо дій за призначенням. Основне навантаження тоді лягло на плечі небагатьох колишніх миротворців, серед яких був і Віктор. Але влітку наступного року підрозділу РХБ захисту випало витримати іспит ще суворіший, коли його придатність до спільних дій оцінювали вже експерти НАТО. І хоча за рік, що минув, рота зробила відчутний крок уперед, цього ледве вистачило, щоб успішно пройти тест. І знову надії підрозділу були на «людях бувалих», тобто миротворцях. Стандартизований виклик вертольота MEDEVAC, вкладення пораненому в кишеню записки з необхідними даними, доповідь начальнику про ускладнення обстановки в зоні дій — саме такі «дрібниці» могли завадити роті українських хіміків отримати місце у Спільному фонді оперативних можливостей НАТО.
Утім, особисто Віктору цього разу було легше. Незадовго до проведення оцінювання він з відзнакою закінчив курси інструкторів з підготовки персоналу для миротворчих підрозділів у Чехії в місті Вишков. При цьому начальник курсу — офіцер Збройних сил Великобританії — вручив йому нагороду як кращому слухачеві.
Матеріал на курсі викладали британські десантники, які при цьому не робили найменших потурань на інтернаціональне середовище. За теоретичними заняттями слідували практичні, які завершувалися детальним розбором польотів — так званим дебріфінгом. Під час практики слухачі показували, як навчилися проводити заняття з підлеглими з тієї чи іншої тематики: розбирати — збирати «натовську» зброю (а спочатку спробуй навчися це робити сам), інструктувати наряд, захоплювати противника у полон тощо. Навантаження було чимале, проте чимала й користь. Зокрема, Віктор по-іншому оцінив, як сам навчає підлеглих, зробивши свою методику ефективнішою.
Утім, у дечому чесько-бри­танські курси лише підтвердили давні переконання Віктора, зокрема, щодо ставлення командира до підлеглих. Наприклад, не визначати серед них «улюбленців», розподіляти завдання порівну, завжди давати їм шанс на виправлення, а також вимагати не менше, ніж передбачено статутом. Нібито все правильно, от тільки український сержант доходив до всього цього сам, шляхом спроб і помилок, тоді як за кордоном ці істини вже давно стали прописними...
Можна додати, що завзяття до служби старшого сержанта Козака не обмежується своїм підрозділом. Щойно обійнявши нинішню посаду, він «перепрацював» об’ємний підручник військовослужбовця військ РХБ захисту, зробивши з нього зручну невеличку книжечку. У ній зібрав усі аспекти повсякденної діяльності молодшого командира: ТТХ штатної техніки, обов’язки, порядок проведення занять, нормативи тощо. Нині такий міні-підручник є у кожного сержанта батальйону, а на черзі — «видання» Віктором нового керівництва — з читання «натовських» карт.
Насамкінець хочеться привітати всіх військовослужбовців, які брали участь у миротворчих місіях. Побажати міцного здоров’я, щастя та успіхів у повсякденній діяльності!!!