Головна задача, що стоїть сьогодні перед водоканалами, — звести баланс між об’ємом поданої і об’ємом реалізованої (облікованої) води. Як показує статистика, різниця складає 40-50%, а подекуди і більше. Водоканали втрачають значні суми, вкладаючи при цьому кошти в підготовку і подачу води, одержують оплату за неї тільки наполовину.
Де шукати втрачену в неймовірних об’ємах воду? Якщо її списувати тільки на пориви, то наше місто вже повинно було б плавати на воді, як Венеція. Значить, головна причина — неякісний, несвоєчасний облік, а іноді й повна його відсутність.
Аналіз використання води у міському Водоканалі говорить про те, що, порівняно з 1980-ми рр., головним її споживачем у місті (нині до 65%) стає населення.
Наявність обліку — першочерговий фактор, що впливає на раціональне і економне використання води. Як показує досвід і статистика водоканалів (міст Івано-Франківськ, Тернопіль, Чернівці, Рівне, наше та ін.), — із збільшенням кількості установлених водолічильників, особливо в житловому фонді, фактичне споживання води абонентами щорічно знижується. Так, в нашому місті воно становить нині 80 л/люд./добу. А це удвічі нижче від прийнятої в Україні для такої категорії міст санітарної норми водоспоживання — 160 л/люд./добу. Очевидно, що в цьому секторі відбувається недооблік водоспоживання. Відповідно, основні втрати необхідно шукати тут.
Головною проблемою Водоканалу в багатоквартирному житловому фонді є різниця сумарних показників квартирних лічильників води плюс водоспоживання в квартирах за нормою і загальнобудинкового водолічильника. Як показують нижченаведені дані, баланс водоспоживання в багатоквартирних будинках має від’ємне значення і демонструє досить велике розходження по окремих будинках. Та навіть у нових, 100-відсотково обладнаних поквартирними лічильниками будинках, баланс також від’ємний і досить суттєвий.
Так, лише за січень п.р. дисбаланс по окремих будинках різних ОСББ становив: Житомирська, 53 (ОСББ «ЖБК») — 29,4%, Житомирська, 25 (ОСББ «Зоря») — 44,7%, Пушкіна, 6 (ОСББ «Звягель») — 49,6%, Пушкіна, 5 (ОСББ «Колорит») — 50%, Леваневського, 8 (ОСББ «Чайка») — 69%, Толубка, 16 (ОСББ «Чайка») — 9,55% (буд. експл-ся з 2008 р.!!!), Рибалка, 9 (ОСББ «Чайка») — 24%, Ковальського, 4 (ОСББ «Згода») — 79%, пл. Л.Українки, 15 (ОСББ «Наш дім») — 68%, Замкова, 7 (ОСББ «Наш дім») — 43%. За нашими підрахунками, тільки у 103 багатоквартирних будинках міста, обладнаних загальнобудинковими лічильниками, внаслідок недооблікованої спожитої води Водоканал недобирає до 200 тис. грн. за реалізований продукт.
Основна складова різниці виникає за рахунок встановлення квартирних лічильників у вертикальному положенні, що призводить до втрати їх чутливості, умисних крадіжок води (застосування магнітів і т.п.), а також за рахунок застосування квартирних лічильників води з метрологічними характеристиками, які не дозволяють вести облік при малих витратах (течі в туалетних бачках, кранах, наповнення ємкостей тоненькою цівкою води і т.д.), що додаються у всьому будинку і сягають величини витрати, яка реєструється загальнобудинковим лічильником води.
При водоспоживанні розбором менше порогу чутливості лічильника споживач отримує «законне» право не платити за спожиту воду, що є однією із складових від’ємного балансу водоспоживання будинку. За даними ультразвукового водолічильника-архіватора (записує діаграму водоспоживання за добу, місяць), у нічний час витоки в 9-ти поверховому 2-під’їзному житловому будинку складають від 3-4 м³/год.
Отже, має місце необліковане квартирними лічильниками водоспоживання.
Застосовані в нашому місті квартирні лічильники типу КВ-1,5 з низьким порогом чутливості: класу А — 30 л/год., B — 15 л/год., протік води нижче цих порогових величин не рахують. Крім цього, метрологічні характеристики лічильників типу КВ-1,5 з часом погіршуються. Їх необхідно кожні 3 роки експлуатації повіряти і калібрувати до необхідної метрологічної характеристики. Однак, тут існують величезні проблеми. Зараз населення експлуатує 15394 квартирних лічильники, з яких не повірених — понад 13 тис., та значна частина класу B, змонтована всупереч технічним умовам, — у вертикальному положенні.
Про те, який ефект може відбутися з реальним водоспоживанням у квартирах багатоквартирних будинків, свідчить пілотний експеримент, виконаний у п’ятиповерхівки міста Тернополя. Ціллю його було — звести до мінімуму втрати (вважай, необліковане водоспоживання), що мали місце в будинку, а це — до 30%, довести необхідність використання високочутливих приладів, а також одержати можливість миттєво знімати дані з лічильників, не тривожачи при цьому абонентів. Для реалізації цього проекту в кожній квартирі установили високоточні водолічильники в метрологічному класі точності «C» (тип «820»). Головні їх переваги полягають у тому, що поріг чутливості (мінімальна витрата, що фіксується лічильником) — менше 4 л/год., та є можливість вмонтовувати в них систему дистанційного зчитування даних, свого роду радіомодуль, який по виклику передає дані на відстань 50-500 м. на радіотермінал, яким користується контролер.
У ході експерименту за квартал одержано вражаючі дані — дисбаланс з 30% скоротився до 0,4%! Таким чином, в цьому житловому будинку, було «знайдено» 29,6% води.
Висновком, проведеного в Тернополі експерименту є те, що якість обліку залежить від застосовуваного приладу обліку. Тобто, для обліку користування в житловому секторі необхідно терміново переходити до лічильників води із значенням порогу чутливості близького до 0. На сьогодні таким приладом є лічильники в метрологічному класі точності «C». Очевидно, що, насамперед, з мотивів впровадження більш високоточного обліку і такого, який унеможливлює втручання у засіб обліку. Обл­енерго і облгаз вже перейшли на більш високоточні електронні електролічильники і строго за потужністю — газові лічильники.
Таким чином вважаю, що у Водоканалі слід ввести:
— обов’язкову норму для населення при встановленні приладів обліку, або заміні існуючих, застосовувати тільки лічильники метрологічного класу точності «С», міжповірочний термін яких становить 4 роки. До цього слід прийняти рішення міської ради про:

1. доповнення до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в місті, яке б давало підставу Водоканалу при невиконанні споживачем акту, виписаного контролером, на зняття пломби з лічильника і здачі його на повірку, переводити абонента на норму споживання. Це різко б підняло темпи повірки лічильників населення, а звідси і більш точний об’єм облікованого водокористування;


2. запровадити механізм зведення балансу між об’ємом поданої у багатоповерхівки, обладнані будинковими лічильниками, і об’ємом реалізованої (облікованої) води;


3. вирішення цих проблем дало б змогу Водоканалу по-іншому формувати свою тарифну політику, оскільки збільшення реалізації покращувало б його фінансово-економічний стан.

Водоканал є власністю територіальної громади міста і, як комунальне підприємство, у своїх рішеннях досить обмежений, адже більшість питань стратегії та тактики своєї діяльності має погоджувати з міською владою. Отже, від того, як розуміють проблеми Водоканалу його власники — члени міської територіальної громади, вони ж є основними споживачами його послуг, — наскільки далекоглядним є місцеве самоврядування, що керує власністю територіальної громади, тобто Водоканалом, залежить його стан — фінансово-економічний і матеріальний, техногенний і екологонебезпечний, енергозберігаючий і, врешті решт, модерновий.
Слово — за громадою та владою.