Так склалося, що суспільство своїх героїв згадує, здебільшого, лише у святкові та пам’ятні дні — коли випадає річниця тієї чи іншої події. На мітингах звучать красиві слова, їм дарують квіти і багато обіцяють. От і зараз, готуючись написати про одного з таких людей, я довго думав над тим, до якої б події прив’язати матеріал. До дня народження ще довго, до згаданих річниць — теж. Як раптом промайнула думка: а чому ми постійно керуємося стереотипами, що вшановувати й вітати варто тільки у розрізі чогось? Чому б просто, ось так, не розповісти? Тим більше, якщо людина на це дійсно заслуговує, якщо її вчинки — гідні поваги. А до життєвого шляху, без перебільшення, можна застосувати прийнятий у таких випадках епітет — приклад для наслідування.
Нині мова йде про Віктора Омеляновича КРИЖАНСЬКОГО — полковника у відставці, ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, кавалера ордена Червоної Зірки.
Родом із міста Монастирища Черкаської області Віктор Омелянович до Новограда-Волинського потрапив у 1992 році, коли був призначений на посаду заступника командира 30-ої танкової дивізії з виховної роботи. Відтоді й донині свою життєву енергію та досвід спрямовує у роботу на благо звягельської громади.
П’ять років — у танковій дивізії, на наступний день після виходу на пенсію (6 грудня, 1997 року) пішов працювати вчителем. Викладав спецкурс «Політологія» у гімназії та другій школі. Протягом чотирьох років обіймав посаду начальника інспекції благоустрою міста. Після чого — начальник відділу житлово-комунального господарства міської ради, начальник відділу збуту теплової енергії «Теплокомуненерго». Упродовж останніх п’яти років — консультант з питань маркетингу компанії «ТелефонЪ».
Та особливе місце в житті Віктора Омеляновича займають події травня-липня 1986-го, коли він два місяці й чотирнадцять днів працював у Зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Саме там, за розробку приладу, що дозволив ефективніше шукати й збирати механічні частки — джерела радіоактивного випромінювання, був удостоєний високої державної нагороди — ордена Червоної Зірки.

Отже, слово ліквідатору:
«У квітні 1986-го у званні майора проходив службу у Самборі, у 24-му полку хімічного захисту, був політпрацівником. Пригадую, як нас підняли по тривозі, і вже 3 травня ми прибули в околиці Прип’яті. Перше, що впало в очі, коли входили у порожні села, — коти й собаки, які кинулися до людей. Зазвичай, домашні тварини розбігаються від незнайомців. А тут, за ті дні, доки в селах не було нікого, оскільки корінних жителів евакуювали, вони заскучали за людьми. Якщо можна так сказати, раділи, що хоча б хтось з’явився…
Перед вченими Інституту хімічних військ МО СРСР стояло завдання — удосконалити прилад для пошуку надзвичайно радіоактивних часток графіту, що були розкидані вибухом по місцевості. Графіт збирали вручну, але чимало часу йшло на його виявлення. Я випадково дізнався про це — і мене осяяла ідея, яку, разом із кількома солдатами-спеціалістами, втілили в життя за одну ніч. Дещо доопрацювали вже існуючий зонд, який тепер ловив тільки направлений пучок випромінювання, що йшов від радіоактивних речовин.
Це дозволило значно зменшити кількість людей, які були задіяні в пошуку, знизити час їх перебування в зоні надзвичайно великого опромінення. Тоді це було — як «еврика»! Одразу виготовили з півтори сотні таких приборів і озброїли ними пошукові групи».

Через деякий час, у червні, там же, в Зоні відчуження, одним із перших Віктор Омелянович отримав нагороду — бойовий орден, що дають за дії, пов’язані з безпосереднім ризиком для життя. Ось як про вчинок Віктора Крижанського йдеться у наказі (подаємо мовою оригіналу):
«По его инициативе и личном участии усовершенствован прибор радиационной разведки ДП-56, что позволило с более высокой точностью определять уровни заражения. Для испытания прибора 24 раза выезжал с расчетом разведки в район непосредственной близости с ЧАЭС. Лично принимал участие в разведке в населенных пунктах. Получил дозу облучения 17,5 рентгена».
…14 липня 1986-го Віктор Омелянович був евакуйований із Чорнобильської зони за станом здоров’я. Має статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії.