28 февраля — сем лет, как нет с нами Николая Титовича, а 1 марта — два года Петра Николаевича РЯПОЛОВЫХ

Не выразить словами всей скорби, печали. В сердцах и нашей памяти — всегда Вы с нами.

Вечно скорбящие родные, близкие

26 лютого минає рік, як пішов із життя дорогий, рідненький чоловік, татусь, дідусь Василь Филимонович ХОМЕНКО

Щемить душа і капає сльоза,

Немов могутня лапа тисне груди.

Тебе із нами рік, як вже нема,

А туга нас не покидає й смуток.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки, правнуки

28 февраля — год, как перестало биться сердце нашей дорогой и любимой мамы, бабушки Марии Трофимовны ТУРЧИК

Светлая память о тебе — всегда в наших сердцах. Царство Небесное и вечный покой тебе, наша родная.

Дети, внуки

23 лютого минуло 3 роки, як обірвалося життя найдорожчої людини — чоловіка, батька, брата Петра Олександровича ШАВЛОВСЬКОГО

Час ніколи не загоїть біль у наших серцях. Кожен день ти з нами. Царство тобі Небесне і вічний спокій. Просимо всіх, хто знав, товаришував, — пом’янути його і згадати разом з нами добрим словом і тихою молитвою.

Дружина, дочка, рідні

13 лютого минуло 9 років, як раптово перестало битися серце Наталії Юріївни ПАВЛОВСЬКОЇ, а 27 лютого виповниться рік з дня смерті її матері Лідії Василівни ПАВЛОВСЬКОЇ

Пусткою стала хата, невимовний сум, біль втрати поселилися в серці. Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю рідних нам людей та просимо згадати і пом’янути добрим словом. Царство Небесне і вічний спокій їх душам.

Брат, син із дружиною та дітьми, всі рідні

26 лютого минає 9 днів, як забрала смерть життя Галини Казимирівни КОТВІЦЬКОЇ

Згасла свічка, зів’яли квіти.

Нема без тебе світла і тепла.

Скажи нам, люба, як без тебе жити,

Як зрозуміти, що тебе нема.

Спи спокійно, рідненька наша мамо.

Царство Небесне, вічний спокій

І наша вічна пам’ять.

У вічній скорботі дочка, син

28 лютого — рік, як пішов із життя Юрій Володимирович АЛЕКСЕЙЧУК

Спливають дні, а біль і туга за тобою розривають душу й серце, пекучий біль, який не можна загасити. Як важко, сину мій, без тебе жити. Прости, що мало літ відміряло тобі життя, прости, що не змогли тебе спасти. Прошу Всевишнього шлях до сина освятити. Царство тобі Небесне і вічний спокій. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Рідні

Как много нашего ушло с тобой...

Как много твоего осталось с нами...

24 февраля — 9 дней, как ушла от нас любимая подруга Елена Витальевна ШНАЙДЕР

Не найти нам слов описать наше горе,

Не найти в мире силы, чтоб тебя подняла.

Наших слов не вместить даже в море,

Как жестока судьба, что тебя отняла.

Вечная память о тебе — в наших сердцах.

Вечно скорбящие подруга Валя с семьёй

26 лютого минає 5 років, як немає з нами нашої Тетяни Володимирівни ГИЧКО

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи — ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Але скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитись за тебе.

Колектив ФЕС в/ч А-0409

24 лютого минуло 7 років, як обірвалося життя дорогого синочка Євгена Вікторовича КУБАЯ

Час ніколи не загоїть біль у наших серцях. Кожен день — ти з нами. Царство тобі Небесне і вічний спокій. Хай свята земля береже твій вічний сон. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі тато, мама, сестра Лєна, племінниця Віка

24 февраля — 7 лет, как ушёл от нас Евгений Викторович КУБАЙ

Тот день, когда свет твоих глаз угас

И сердце перестало биться,

Стал самым страшным днём для нас,

И мы не можем с этим смириться.

Из сердца капает слеза,

Сжигает боль, кричит душа.

Мы так хотим вернуть тебя,

Но сделать этого нельзя.

Вечный покой Твоей душе, наш дорогой.

Вечно скорбящие друзья, одноклассники