Технікум землевпорядкування, що працює у Яруні з 1958 року, безперечно, має багату і цікаву історію. Адже навчальний заклад розпочав свою біографію ще далекого 1912 року, як Житомирське землемірне училище. Отже, наступного 2012-го одному з найстаріших спеціальних навчальних закладів України виповниться 100 років!
Як підкреслюється у брошурі «Нариси історії Житомирського технікуму землевпорядкування», написаній місцевим істориком-краєзнавцем В.Савицьким у 1990 році, за роки існування дипломи ЖТЗ отримали тисячі випускників із різних куточків колишнього Радянського Союзу. Його педагогічний колектив завжди вирізнявся високим рівнем професійної підготовки, досить грунтовними знаннями, які отримували юнаки і дівчата.
Технікум гордиться тим, що серед його колишніх випускників — знані і шановані у суспільстві люди: науковці, працівники міністерств, обл­управлінь земельних ресурсів, землевпорядники органів місцевого самоврядування. Колективу редакції газети «Звягель-Інформ» приємно, що і колишня випускниця ЖТЗ, а нині наш працівник Наталія Татаринцева, свого часу брала активну участь у розробці плану міста Новограда-Волинського, випущеного видавництвом «НовоГРАД».
Про сьогодення відомого навчального закладу, на прохання «ЗІ», розповідає його директор, викладач вищої категорії Василь Іванович НОРИНЧАК.
— Василю Івановичу, яка нині офіційна назва технікуму?
— Він називається — Технікум землевпорядкування Житомирського національного аграрного університету.
— Таке підпорядкування відомому вишу, напевно, додало іміджу та престижу вашому навчальному закладу?
— Безперечно, адже Житомирський агроуніверситет завжди був і є флагманом сільськогосподарської науки в Україні. І наш технікум ніколи не пас задніх, бо у ньому за роки, десятиліття склалася прекрасна традиція — готувати спеціалістів лише високого рівня.
— Що цьому сприяє?
— Насамперед — наші досвідчені кадри, котрі вкладають у роботу не лише прекрасні знання, багатющий життєвий досвід, а й частинку свого серця. Хочу особливо відзначити ветеранів викладацької ниви: Володимира Олександровича Костюка, Олександра Григоровича Григорука, Анатолія Васильовича Шевчука, Сергія Євгеновича Лейка, Тамару Анатоліївну Лисюк, Любов Іванівну Грушевську та інших.
— Як реагує ваш технікум на виклики часу, зокрема, потребу у нових спеціальностях?
— Час змушує розширювати діапазон спеціальностей. До вже традиційних «земле­впорядкування» та «бухгалтерський облік» додали ще й «економіку підприємства» та «комерційну діяльність».
— Напевне, є зміни і в матеріальному забезпеченні навчального процесу?
— Так, насамперед, — у плані комп’ютеризації. Тепер у нас один ПК припадає на сімох студентів, при нормативі — дванадцять. Також дещо покращило навчальну базу відділення землевпорядкування, студенти якого проходять двотижневу практику у Рівненському навчально-практичному центрі. Значно поліпшили також умови роботи учбової частини, читального залу бібліотеки, бухгалтерії, канцелярії, що теж забезпечені сучасними комп’ютерами. Звісно, маємо ще більш амбітні плани, проблема лише в коштах.
— Звідки приїздять до вас на навчання, напевно, переважно місцеві?
— Не тільки. Серед наших студентів — діти з Житомирської, Рівненської, Хмельницької областей.
— Вони мешкають у ­гуртожитку?
— Переважно — так. Він хоч і старенький, проте жити у ньому можна. Свого часу добилися спорудження нового гуртожитку. Встигли звести «коробку», а далі, на жаль, будівництво припинилося через нестачу фінансів. Сподіваємося на підтримку профільного міністерства, народних депутатів, щоб, нарешті, довгобуд завершити.
— Василю Івановичу, нині у кожній бюджетній установі наголошують на необхідності економії державних коштів...
— І ми стали більш бережливими, ощадливішими. Скрізь використовуємо енергозберігаючі електролампочки, привчаємо до економії і студентів. Це позитивно позначається на якості навчального, виховного процесу.
— Щоб ви хотіли побажати у зв’язку з професійним святом — Днем землевпорядника?
— Я добре знаю, наскільки нині є затребуваною ця професія. Адже держава — у постійному процесі реформування землекористування. Від щирого серця хочу побажати ветеранам, викладачам, нинішнім працівникам землеупорядної справи міцного здоров’я, невичерпного оптимізму, творчого натхнення і достатку!