Із року в рік для лісівників теплі дні залишаються дійсно гарячими. Адже ще з радянських часів у наших співвітчизників закладена звичка відзначати вихідні або свята на природі. Такі святкування часто закінчуються лісовими пожежами. Задля попередження випалювання зелених насаджень та незаконної вирубки лісу, у минулу неділю був проведений рейд для виявлення порушників. Участь у даних заходах узяли Валерій Прищепа, інженер з охорони і захисту лісу Державного досвідного лісомисливського господарства, Володимир Близнюк, інспектор з охорони громадського порядку, та автор цього матеріалу.
В основному рейдовики знають усі так звані «зони відпочинку», але і вони були здивовані, наскільки багато паліїв у лісі. Найбільше вражало те, що відпочиваючі на сто відсотків упевнені у тому, що після них ніякої пожежі не може бути.
«Ми, коли будемо йти, то все гарненько загасимо», — стверджують молодики, котрі веселою компанією виїхали на природу. Вони розвели багаття якраз поблизу молодих сосон. Тільки-но небезпечне вогнище загасили, як ми побачили ще одне багаття між деревами. Полум’я було таке високе, що рятівники відразу подумали найгірше: почалася пожежа. Але, ­наблизившись до вогнища, загледіли відпочиваючих, котрі підкидали до вогнища сухі гілки. Побачивши інспекторів, вони відразу кинулися гасити полум’я, але це їм швидко не вдавалося — багаття розгорілося на славу. У цьому випадку взагалі диво, що полум’я не перекинулося на сухе листя, яким була устелена вся земля навколо.
Цього дня було обстежено лісосмугу, що тягнеться від Водоканалу і до Івашківки. Тут на порушників, котрі палили багаття в забороненій зоні, було складено два протоколи. Три протоколи склали в районі «Дружба». Спокійніше було в Олександрівці, Чижівці та Іванівці. І всюди нагадували відпочиваючим, що палити вогнище дозволяється тільки перед зораною смугою, а, йдучи, багаття потрібно загасити, заливаючи водою.
Як розповів Валерій Прищепа, при обслуговуванні лісу інспектори фізично не в змозі услідкувати за усіма непроханими гостями. Головні причини загорань: покинутий недопалок чи багаття, а також випалювання сухої трави поблизу лісових масивів. Штрафи, які лісники можуть стягти із паліїв, — мізерні: від 17 до 51 гривні. А відшукати винних у навмисному чи не навмисному підпалі — практично неможливо. Тож надія лише на те, що наші громадяни все ж таки усвідомлять, яку біду несуть із собою на природу, і не залишатимуть за собою гектари випаленого лісу.