Веселим кільцем, впевнено і солідно, по-європейськи оснащена всім необхідним, огортає Новоград-Волинський нова дорога «Київ-Чоп». Тепер хоч до Кєва, хоч до Чопа їхати стало значно зручніше, швидше і комфортніше. Це оцінили практично всі власники автомобільного транспорту. Нині можна собі і швидкість більшу дозволити та й значно безпечніше стало подорожувати по гладенькому асфальтованому дорожньому полотну. Деякі «круті» водії взагалі дозволяють собі мчати на максимальних швидкостях, демонструючи всі переваги дорогої автівки.
Дивлячись на ці автородео, у жителів придорожніх сіл просто голова йде обертом: адже, коли поряд такі шалені швидкості, то у самому селі вже й життя неначе зупинилося. Не поспішаючи, помахують собі хвостами, відганяючи мух та гедзів, під спекотним липневим сонцем чорно-рябі корівки, задумливо поглядаючи на автотрасу із зелених високих луків, де запашна трава, духмяні лугові квіти і де, власне, і виробляється собі потихеньку молочко. Коли корівки йдуть додому, запах парного молока ще здалеку сповіщає — йде годувальниця. Бо так воно і є — молоко, у селянських господарствах — нині чи не основне джерело доходів.
Корівки — не надто вибагливі. Все, що їм потрібно, — гарний випас. Коло села Броники таких випасів достатньо, от тільки опинилися вони тепер практично всі через дорогу від населеного пункту. Начебто і поряд, а ось перейти стало не так-то й просто. Тепер дорогу оточує металевий бар’єрчик (відбійники), а корови, як відомо, через паркани стрибати поки що не навчились...
Як же вигнати корів на пашу? Це питання стало для брониківчан щоденним головним болем. Ходили із заявами до районного начальства — допоможіть вирішити проблему. Деякі, доведені до відчаю, обіцяли і дорогу перекрити на знак протесту. Адже ось вони, соковиті луки, всього лишень дорогу перейти. От тільки перейти її тепер дуже проблематично. Ну, не передбачено в проекті ніяких рішень цієї ситуації. Мовляв, ріжте своїх корівок, як не маєте чим годувати, — кивають дорожники, а у нас ось — проект на руках... Чим же закінчилася ця «війна», що триває вже не один місяць і чи закінчиться вона взагалі? Про це — читайте у наступному номері нашої газети.