Переважна більшість підприємств-гігантів, що були такими популярними в Радянському Союзі, разом із Союзом, як то кажуть, наказали довго жити — життя змінилося, економікою став керувати ринок, і вони просто не змогли вижити в непростих умовах сьогодення. До таких гігантів сміливо можна зарахувати і Новоград-Волинський завод сільгоспмашин. Підприємство розпадалося на очах, його продукція раптом стала неконкурентоспроможною. Однак на якомусь етапі спад припинився — сільмаш не зник з економічної карти країни, а досить активно почав боротися за виживання. І нехай нині тут працює лише десята частина колишнього кількатисячного колективу, нехай обсяги виробництва так само скоротилися в десятки разів, проте сільмаш живе і бореться — нині має стільки замовлень, що просто не встигає справитися з ними на своїх потужностях. Звісно, ці потужності далеко не ті, які були ще за радянських часів, проте підприємство оновилося, в деяких моментах — перепрофілювалося і таки знайшло на ринку свій сегмент і свого замовника! Саме з цього приводу та ще з нагоди професійного свята — Дня працівника машинобудівної промисловості — наша наступна розмова з керівником цього підприємства Леонідом Михайловичем ВАКУЛЮКОМ:
— Леоніде Михайловичу, якою була основна продукція заводу раніше, і на що нині завод переорієнтувався?
— У нас вироблялися раніше переважно машини для галузі тваринництва, запасні частини до сільгоспмашин — це десь 90% до загального обсягу. Тепер машини для кормовиробництва складають 16%, запасні частини — до 20%, а всю іншу продукцію ми виготовляємо, виходячи з коньюнктури ринку. Цього року ми випустили на 981 тисячу гривень продукції, яку замовили до Німеччини. Також тепер йде підготовка до опалювального сезону, і ми почали виготовляти комплектуючі до котлів, співпрацюємо з деякими підприємствами цього профілю.
— В який період почалися негаразди на підприємстві?
— Як почалися проблеми в сільському господарстві, — різко зменшився попит на нашу продукцію, впало поголів’я ВРХ і впала потреба у наших машинах. До того ж, 80% продукції ми відправляли по всьому Радянському Союзу. І лише 20 — по Україні. Зараз за кордон ми відправляємо тільки 10%, а 90% залишається в межах України. І купують у нас техніку переважно приватні господарства.
— Як проходить модернізація виробництва?
— Тепер ми поміняли обладнання — закупили спеціальну техніку для лазерної порізки металу, встановили сучасні лінії порошкового покриття для фарбування. Дякуючи цьому обладнанню, ми зараз ще якось виживаємо.
— Ви говорили про те, що багато працюєте на індивідуальні замовлення. А що це саме за вироби?
— Це електротехнічне обладнання — щити і ящики для електроприладів. Особливо багато таких замовлень нам дає Київ. Багато йде лазерної порізки металу і запасних частин для котлів на твердому паливі. Ну і запчастини для сільгоспмашин також замовляють.
— Як вирішується кадрова проблема, адже для вашого підприємства потрібні висококваліфіковані спеціалісти?
— Зараз у нас працюють люди, котрі мають великий досвід роботи на підприємстві, — 20-30 років і більше. А на новому обладнанні також трудяться молоді хлопці з сучасною освітою, в тому числі — і після нашого Новоград-Волинського машинобудівного технікуму.
Намагаємося підвищувати заробітну плату — сьогодні середня заробітна плата на підприємстві — 1680 гривень. Ці місяці працюємо повний робочий тиждень, хоча у нас передбачена і чотирьохденка. Власне, все залежить від завантаженості: більше роботи — більше працюємо, менше роботи — менше працюємо.
— Леоніде Михайловичу, нині у всьому світі впроваджуються міжнародні стандарти якості — ви можете працювати в такому режимі?
— З цього приводу хочу підкреслити, що наша продукція вся сертифікована і відповідає стандартам якості України. Кожного року вона проходить державне випробовування. Приїжджають науковці з інституту і все перевіряють.
— Цікаво було б дізнатися — чи з’являлися останнім часом нові розробки саме вашого конструкторського бюро?
— Звісно. Серед таких я хотів би відзначити малогабаритні комбікормові агрегати з горизонтальним і вертикальним змішуванням компонентів продуктивністю від 500 кілограм до 2000 кг на годину. Граблі-ворошилки і косарки робили нові, копачі.
— За радянських часів були плани виробітку, які намагалися чітко виконувати, а тепер якими принципами керуєтеся?
— Збори акціонерів нам доводять обсяги виробництва, а замовлення ми вже шукаємо самі. Ми беремо участь у різноманітних виставках, від обласних до міжнародних, серед яких така велелюдна, як «Агро-2011» та інші. До речі, у нас непогані рейтинги, про що свідчать всі ці грамоти та дипломи, які нині ви бачите в кабінеті.
— Леоніде Михайловичу, колись підприємство було величезним, а тепер дуже багато приміщень заводу перебуває в оренді — це така стратегія власників?
— З цього приводу нагадаю, що за останній час дуже зріс податок на землю — ми платимо 30 тисяч у місяць. Тому зайві приміщення ми здаємо в оренду або реалізовуємо за ринковими цінами. Ось візьміть: за один лише гуртожиток ми платимо 8 тисяч гривень плати за землю. А загалом ми займаємо більше 10 гектарів. Території великі, і утримувати їх досить накладно. Тож ми таким чином заробляємо гроші і вкладаємо їх у при-дбання сучасного обладнання. Бо того, що маємо, вже під наші замовлення не вистачає. На даний час ми вклали вже більше двох мільйонів гривень у придбання сучасного необхідного підприємству обладнання. У зв’язку з цим, нам потрібні висококваліфіковані працівники, які могли би працювати на цьому обладнанні. До речі, нещодавно ми прийняли на роботу 8 молодих спеціалістів, котрі нормально працюють і позитивно себе зарекомендували.
Ми весь час покращуємо умови роботи — проводимо опалення у виробничі приміщення. Так само у побутових приміщеннях є постійно гаряча вода — можна прийняти душ щоденно і раз на тиждень працює лазня. Повністю забезпечуємо робітників спецодягом.
Напередодні Дня машино-будівника мені хотілося б відзначити начальника конструкторсько-технологічної служби Наталю Подорожню, слюсаря механо-збірних робіт Валерія Татаринцева, Миколу Сардака, електрозварників: Павла Гричуна, Миколу Тишковського, Віктора Тюрікова. Слюсарів зі складання металоконструкцій Віктора Лук’янчука, Руслана Хмарського, маляра Валентину Нумерацьку та багато інших заводчан, котрі добросовісно працюють. На нашому підприємстві — одна з найбільших у місті ветеранська організація.
З нагоди свята, я хочу побажати працівникам нашого підприємства, а також ветеранам заводу міцного здоров’я, витримки, всіляких гараздів. Хочу подякувати всім за сумлінну працю і привітати всіх із професійним святом та 104-ю річницею нашого підприємства, зичу подальших творчих та трудових досягнень, оптимізму, добробуту вам та вашим рідним.