Родные не умирают.

Они просто с нами рядом быть перестают.

24 октября — год, как от нас ушёл в мир иной наш дорогой и любимый папа, муж и дедушка Алексей Петрович БОНДАРЕВСКИЙ

Когда теряем близких мы своих,

То в жизни пропадает смысл на миг.

Тускнеют краски, солнца не видать

И сил нет ни молиться, ни рыдать.

В душе вдруг воцарила пустота,

И жизнь не жизнь — сплошная маята…

А время мчится, всё идёт вперёд,

Но в сердце нашем — скорбь и горький лёд.

Несём цветы к могиле дорогой,

Как дань последнюю творим поклон земной

И слышим вдруг в душе своей ответ:

«Я рядом, ведь у Бога смерти нет!».

Вечно скорбящие жена, дочери и внуки

28 жовтня — 9 днів світлої пам’яті Ірини Юріївни МАКАРЧУК

Люба моя мамо, Ти вже на небі... Як важко ховати, Іринко, тебе. Прощалися важко я і тато. Душа вся боліла і серце німіло... Дорога до Бога... Лиш це зрозуміло. Найлютіша підкралась година. Упала на 32 році життя підкошена раптом мама й дружина. Нам важко без тебе, без тебе сумує рідня. І всіх нас дивує, що немає найдобрішої дитини, дружини і мами у світі, яку обожнюють всі друзі і рідні. Вона була щира і мила, неймовірно красива, завжди посміхалась. Ось такою усім вона
запам’яталась.

У глибокій скорботі донечка Наталочка, чоловік, батьки, сім’ї брата Сергія, сестри Людмили

28 жовтня — 9 днів, як швидкоплинна і дуже агресивна хвороба забрала життя у Ірини Юріївни МАКАРЧУК (ОРЖЕХІВСЬКОЇ)

Іринка, Ірочка — інакше не називали... Бо була дуже доброю і щирою, люблячою і відданою... Полетіла у вічність і нікому не сказала «до побачення»...

Щиро співчуваємо своїй колезі — Ніні Архипівні Макарчук — з приводу втрати невістки, чоловіку — Андрію Олександровичу, доньці Наташі, батькам і рідним покійної. Світла і вічна пам’ять душі.

Колектив станції швидкої допомоги

28 жовтня минає рік світлої памяті, як немає з нами Миколи Миколайовича КІРИКА, справжнього професіонала, фахівця своєї справи, доброго товариша, колеги.

Колектив ПР «Райпобуттехнікасервіс»

1 ноября — три года, как трагически, в 13 лет, оборвалась жизнь любимого и неповторимого сыночка Дениски

Сердце всё не верит в горькую утрату. Будто ты не умер, а ушёл куда-то. Ангел родной, прости, виновата, что не была я в час смерти рядом. Горе нежданное, горе безмерное, самое главное в жизни — потеряно. Жаль нам, что жизнь нельзя повторить, чтобы тебе её вновь подарить. Склонившись, стоим над твоею могилою, горячей слезой поливаем цветы, не хочется верить, сыночек любимый, что в этой могиле находишься ты. На щеках наших слёзы, спи спокойно, милый сын. Все тебя мы очень любим,
помним и скорбим. Я не смирюсь до самой смерти, со страшной ношей бытия, что раньше взрослых гибнут дети, что умер — ты, осталась — я. Очень любим, помним, скорбим. Царство Небесное тебе, сыночек.

29 жовтня — 40 днів, як трагічно загинув Микола Петрович ВИШКОВЕЦЬ

Уже сорок днів ми без тебе, серце плаче і тремтить, скільки не шукали очі в рідній оселі, — найдорожчої людини вже нема. Як сумно без тебе, рідненький, печаль не проходить і серце болить. Навіщо покинув ти нас, дорогенький, як важко без тебе нам жить. Пробач, що не врятували ми тебе. Та пам’ять про тебе житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій тобі, рідненький.

Сумуючі дружина, син, невістка, внуки, сестра, куми, хрещеники, рідні

30 жовтня минає 5 років світлої пам’яті Віри Григорівни ІЩУК

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Немає тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею, у світі, серед безлічі ­облич вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

У безмежній скорботі племінниці Віра, Надія з сім’ями

30 жовтня — 5 років світлої пам’яті Валентини Михайлівни РОЖКО

Немає слів, щоб передати сум, немає дня, щоб не згадали ми про тебе. Хай Господь упокоїть твою душу у Царстві Небеснім. Хто пам’ятає, — пом’яніть.

У глибокій скорботі чоловік, син, дочка і всі рідні

1 ноября — год, как нет с нами любимого сына, дорогого отца и хорошего человека Виктора Николаевича ЩЕБЕТКА

Сколько бы времени не прошло, мы всегда будем помнить тебя. Родной наш, как не хватает твоей улыбки, мудрого совета, твоего тепла. Пусть все, кто знал тебя, вспомнят добрым словом.

Скорбящие мама, сын, жена, брат Александр и родные

27 жовтня минає 2 роки, як немає з нами Миколи Адамовича ЛАВРЕНЧУКА

Не віриться, що ти вже не з нами і ніколи більше не допоможеш своїми мудрими порадами. Ми будемо завжди пам’ятати, згадувати і молитися за тебе.

Сумуючі дружина, діти, онуки, зяті

3 листопада — 40 днів, як перестало битися серце дорогої дружини, матері, бабусі Ніни Іванівни КІТАРОВОЇ

Низько вклоняємося перед твоєю світлою пам’яттю, і скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати і згадувати тебе.

Чоловік, діти, онуки

29 жовтня — 9 днів, як перестало битися серце Миколи Володимировича ШАВЛОВСЬКОГО

Залишивши біль і безмежну скорботу у наших серцях. Вічна пам’ять та Царство Небесне тобі, рідний.

Дочки, сестри, брат, племінники