7 липня пішов з життя любий чоловік, батько Дмитро Антонович МІНЬКОВСЬКИЙ

Так пусто стало на душі,

І серце плаче кожен день від болю,

І огортає тихим смутком все навколо,

Рідненький, ми сумуєм за тобою.

Не вистачає усмішки і слова,

І погляду ласкавого й простого,

Великий слід у житті ти залишив,

І стільки всім добра зробив.

Любив життя, любив людей,

Прожив ти для своїх дітей,

Пішов достойно в майбуття,

Тобі не буде забуття.

А поки пам’ять житиме в віках,

Живим ти будеш в наших серцях.

Хай земля тобі буде пухом і вічне Царство в Небесах.

У глибокій скорботі дружина, діти

14 июля — 40 дней, как ушел из жизни наш дорогой муж, отец, дедушка, прадедушка Василий Иванович ВОСТРИКОВ

Низкий поклон твоей светлой памяти. Сколько бы не прошло времени — мы будем всегда помнить и молиться за Тебя. Царство тебе Небесное.

Скорбящие жена, дети, внуки, правнуки

10 липня — 15 років, як зупинилося серце дорогої нам людини Олега Володимировича РАТУШИНСЬКОГО

Не хоче серце з цим змиритись,

Що поряд з нами тебе нема.

Тобі б ще жити, жити, жити.

Лишився біль, печаль одна...

Вічно сумуючі батьки, дружина з донькою, брат із сім’єю

13 липня — рік, як перестало битися серце найдорожчої для нас людини — мами, дружини, бабусі Зінаїди Олексіївни МЕЛЬНІКОВОЇ

Рідна наша, так тяжко стало жити без тебе. Не так світить сонце, стало тихо в домі, і серце болить за тобою. Залишається в пам’яті любов, добра душа та біль втрати. Кожну хвилину — ти з нами. Земля тобі пухом, Царство Небесне і вічний спокій душі твоїй.

Вічно сумуючі дочка, чоловік, онуки, зять

14 июля — год, как перестало биться сердце любимого мужа, отца, дедушки Валерия Павловича СТАРЫГИНА

Мы будем помнить тебя вечно,

За то, что был ко всем сердечным,

За твою мудрость, доброту,

За деловитость на посту,

За искренние умные советы,

За то тепло, что отдать мог.

Пусть Рай откроет для тебя Бог!

Скорбящие жена, дети, внуки

14 июля — год светлой памяти Валерия Павловича СТАРЫГИНА

Склонившись, стоим над твоею могилой,

Горячей слезой поливая цветы.

Не хочеться верить, брат наш любимый,

Что в этой могиле находишься ты.

Сестра Людмила с семьёй

16 июля — 20 лет, как нет с нами Николая Ивановича ОЧЕРЕДЬКА

Все, кто помнит, — помяните,

Низко головы склоните.

Только слез, лишь слез не надо,

Память — лучшая награда.

Жена, дети, внуки, родные

17 липня — 5 років, як пішов у вічність Андрій Іванович ПОЛОЗУН

Світла пам’ять про тебе — завжди в наших серцях. Нехай свята земля береже твій вічний спокій, а Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і святою молитвою. Хто забув, — згадайте.

Дружина, діти, онуки

12 июля — 40 дней светлой памяти Анатолия Трофимовича ХАРЧЕНКА

Не высказать горя, не выплакать слез,

Ты радость навеки из дома унес.

Не выразить словами всей скорби и печали,

В сердцах и памяти — ты с нами.

Жена, сестры, братья и все родные

12 липня минув рік, як немає з нами дорогої людини — чоловіка, тата, дідуся Анатолія Дем’яновича СТЕЦЮКА

Пройшов вже рік, як ти пішов від нас,

А ми ніяк не можем з цим змиритись.

Земля тобі хай буде пухом

І вічне Царство в Небесах,

Тебе ніколи не забудем,

Назавжди ти — в наших серцях.

Хто знав, — згадайте і пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки та всі рідні

Достигла червона калина,

Комусь рік новий дарує життя,

А ми все виглядаємо сина,

Ніби вернеться з небуття...

18 липня — 4 роки світлої пам’яті Віктора Леонідовича ВАЩУКА

22.01.1992-18.07.2008 рр.

Надворі літо золоте, а в серці сум і біль, пекучий біль, який не можна загасити. Як важко, сину мій, без тебе жити. Прости, що мало літ відміряло тобі життя, прости, що ми живем, тебе ж — нема... Всі наші помисли звертаються до тебе і квітами лягають до землі. Прошу Всевишнього шлях до сина освятить. Ми вічно будемо тебе пам’ятати, у молитвах поминати.

Вічно сумуючі батьки, сестри, зяті, племінниця, рідні

Ти назавжди з нами — в думках, помислах, у серцях...

12 липня — сороковини світлої пам’яті дорогого, лагідного, турботливого чоловіка, татуся, брата, племінника, хрещеного Сергія Андрійовича СИМЕРІНА

40 сумних днів. Ти вже далеко від нас, але ми не можемо в це повірити. Все нагадує про тебе. Не вистачає тебе, такого доброго, люблячого, щедрого. Рідний наш, як нам бракує твоїх порад, добрих слів і тепла. Не забудеться ніколи твої усмішка і голос. Ти, рідненький, назавжди з нами. Час неспроможний загасити біль важкої для нас втрати. Не заросте ніколи стежина до твоєї могили. Будемо вічно любити, пам’ятати й згадувати. Пробач, що не врятували тебе. Царство Небесне тобі, світлій і чуйній душі, вічна незгасаюча наша пам’ять. Усі, хто знав Сергія Андрійовича, — згадайте разом із нами добрим словом і тихою молитвою.

У безмежній скорботі вся родина

14 липня минає 9 днів світлої пам’яті Раїси Пилипівни ЛІТВІНЧУК

Царство тобі Небесне та вічний спокій, наша рідненька. З болем у серці сумуємо і пам’ятаємо.

Вічно сумуючі діти, онуки, правнучка Софія

13 июля — год с той черной даты, как оборвалась жизнь дорогого нам сына, брата, друга — Игоря Анатольевича БУЧИНСКОГО

Едва ли словами мы выразим горе,

Которое в дом к нам пришло на порог,

И не было в жизни пронзительней боли —

Уход твой из жизни, любимый сынок.

С тобою ушли все мечты в одночасье,

Надежды и планы рассыпались вмиг,

Прижало, сыночек, к земле нас несчастье,

Когда ты, любимый, нежданно поник.

Мы любим тебя всей душою и сердцем,

Мы любим тебя бесконечно, родной,

Пускай, дорогой, за небесною дверцей

Ничто не тревожит твой вечный покой.

Царство Небесное, земля пухом тебе, родной.

Родные, друзья

16 липня — 40 днів, як пішла з життя Марія Іванівна ДЕМЧУК

Час ніколи не загоїть біль у наших серцях, кожен день ти будеш у нашій пам’яті і серці. Царство тобі Небесне і вічний спокій. Нехай земля тобі буде пухом.

Доньки, зяті, онуки, рідні

16 июля — 3 года светлой памяти дорогого нам человека Владимира Игнатьевича ТИМОШЕНКА

Доброту и любовь

Ты оставил живым.

Сколько б лет не прошло:

Любим, помним, скорбим.

Жена, дочь

17 липня — рік, як пішла з життя Ганна Василівна ПРИЩЕПА

Земля тобі хай буде пухом

І вічне Царство в Небесах.

Тебе ніколи не забудем,

Назавжди ти — в наших серцях.

Вічно сумуючі діти, чоловік та сім’я Процюків

17 липня — рік, як пішла у вічність найдорожча нам людина — мама, дружина, сестра Ганна Василівна ПРИЩЕПА

Як швидко плине час...

Вже цілий рік минув, як ти пішла від нас.

Пішла від нас ти так раптово й дуже рано,

Ніхто не знав і не відчував біди.

Бо ти пішла не на годину, — назавжди.

Чому життя таке несправедливе?

Добрим людям — доля нелегка.

Така душа — розумна, добра, мила,

А доля випала, немов полин — гірка...

Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю твоєю. Царство Небесне і вічний спокій тобі, рідненька. Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі діти, чоловік, рідні

17 липня — 3 роки з дня смерті Бориса ТКАЧЕНКА

Самотньо мені стало у нашій квартирі. Я часто плачу, ходжу на кладовище і поливаю квіти своїми слізьми. Як мені тебе не вистачає, мій любий, твоїх золотих рук, твоєї посмішки. Царство Небесне.

Вічно твоя Софія Ткаченко