А ти стоїш перед очима жива, з посмішкою на обличчі.

15 вересня минає 40 днів, як на 20-му році життя пішла від нас дорогесенька, ріднесенька, єдина наша донечка Марина Валеріївна ГАВРИШ

Немає в світі таких слів, щоб передати наше горе. Ніколи нам не забути той страшний день і ту страшну хвилину, коли підступна смерть вирвала тебе від нас, коли перестало битися твоє золоте серденько. Ти пішла в інший світ, звідки вже немає вороття. Біль утрати не змити слізьми, і скорботі немає кінця. Рідна наша, ти з нами завжди в наших спогадах, в наших серцях. Як же болить серце, як плаче душа. Навіщо, рідненька, ти від нас так рано пішла? Ми захлинаємося від сліз… Ми тебе
дуже любим. Як тяжко горе це нести. Прости, дитинонько, прости, що не змогли тебе спасти. Спи спокійно, наша рідненька, в темній хаті в далині. Хай печаль та наші сльози не тривожать твої сни. Лебединим пухом хай буде тобі земля, а душі — вічний спокій. Царство Небесне тобі, наша рідненька, дорогенька і незабутня.

Вічно сумуючі мама, тато, хрещена, рідні, близькі, друзі

15 вересня минає рік, як перестало битися любляче і щире серце нашого дорогого Миколи Андрійовича ДОМАНЧУКА

Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі внуки й діти, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати, ти був найкращий в світі тато, таких, як ти не, забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Мабуть, Господу потрібні найкращі. Просимо Бога послати тобі Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.

У глибокій печалі дружина, діти, онуки

19 вересня минає 9 днів світлої пам’яті дружини, мами, бабусі Раїси Михайлівни МУЗИЧКО

На душі — біль, жаль і сум. Тебе немає і більше вже не буде… Та пам’ять про тебе житиме в наших серцях. Ти пішла від нас так рано. Ніхто не зміг тебе спасти, лишилась в серці вічна рана. Ти нас прости, прости, прости. Ти була найкраща в світі мама, якби прожила ще трохи, — були б щасливі внуки, діти. Нехай свята земля береже твій вічний сон. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.

У вічній скорботі чоловік, син, дочка, невістка, онуки

15 сентября — 40 дней, как трагически погибли наши родные Виктор Иванович и Дмитрий Викторович КОМПАНИЕЦ

Земная жизнь — сложная и быстротечная, вас нам потерять безумно жаль. Хранить ваш образ в сердце будем вечно, и память светлую, и вечную печаль.

Вечно скорбящие мама, бабушка, сестра, родные и близкие

18 вересня — 40 днів, як перестало битися серце дорогої нам людини — Івана Кононовича ГАННОШИНА

Вже 40 днів, як ти пішов від нас, з життям так рано розлучився. Одна лиш мить все обірвала, одна лиш мить — тебе не стало. Чому така жорстока смерть тебе забрала? Ти пішов, але ми не можемо в це повірити. Все нагадує про тебе. Так не вистачає твоїх порад, добрих слів, лагідної посмішки. Не проводжаєш і не зустрічаєш діток, онуків. Ти був прекрасним чоловіком, люблячим батьком, дідусем. Ти намагався всім допомогти, а ми не зуміли тебе спасти. Прости нас, прости, прости! Ти
залишив про себе добру пам’ять. Ми тебе ніколи не забудемо. Царство тобі Небесне, рідненький.

Вічно сумуючі дружина, дочка, зять, онуки

14 сентября — годовщина, как завершил свой земной путь Александр Иванович БАБЯР

Со временем боль утраты становится всё острее. Теплоту своей души ты щедро отдавал родным и близким, друзьям, коллегам. Царство Небесное и вечная память твоей душе. Пусть всегда помнят тебя люди, в жизни которых ты оставил добрый след.

Скорбящие родители, сестра, жена, дети

Кажуть, Бог забирає найкращих…

14 вересня минає рік світлої пам’яті Олександра Івановича БАБЯРА

Нехай свята земля береже його вічний спокій, а Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять.

Сусіди

14 вересня минає рік, як пішов з життя лікар приймального відділення Олександр Іванович БАБЯР

І не забути, і не вернути, і не висловити словами всієї скорботи і печалі. Та пам’ять про Вас вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне та вічний спокій.

Вічно сумуючий колектив приймального відділення

15 сентября — 10 лет, как перестало биться серце нашего дорогого, любимого мужа, отца, дедушки Ивана Павловича БАКАЛО

Уже 10 лет прошло, а боль не утихает, душа всё плачет, серце разрывает, так сильно нехватает нам тебя. Любовь — навечно, память — навсегда.

Вечно скорбящие жена, дочь, зять, внуки

20 вересня минає 40 днів, як пішов у вічність лікар міськрайТМО Анатолій Борисович ФЕНСКЕ

Хто пам’ятає, — пом’яніть, добрим словом і святою молитвою, а хто забув, — згадайте!

Дружина, син

15 вересня нашій любій матусі, бабусі і прабабусі Єлизаветі Миронівні КИРИЛЮК

виповнилося б 90 років, але, на жаль, 3 роки тому відлинула у вічність наша сива голубка. На цьому світі Ви були для нас: «… небо наше і повітря. Наче свіжий дощ в спекотне літо, Ви сонце наше в день холодний, шматочок хліба в час голодний і склянка чаю на столі». Ви — Мамо наша, найкраща на благодатній цій землі. Тепер же нам лишилась тільки світла пам’ять про Вас. Спочивайте з миром, рідненька наша.

У вічній скорботі 3 дочки, 2 сини, 3 невістки, 2 зяті, 13 внуків, 10 правнуків

Хто забув, — згадайте,

хто пам’ятає, — пом’яніть.

15 вересня минає 10 років, як трагічно загинув наш дорогий батько, дідусь Володимир Станіславович ЗАГРЯДКА

Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

Сумуючі дружина, діти, онуки

29 серпня перестало битися серце дорогої донечки, сестри, матері Тетяни Миколаївни ТУРОВСЬКОЇ (ЛОДЗЯНОВОЇ)

Висловлюємо подяку добрим людям за надану посильну допомогу.

Сумуючі мама, сестра Світлана, брат Володимир, невістка Світлана, племінники Олег, Дмитро

13 сентября — 14 лет светлой памяти Евгении Давыдовны МИНАЕВОЙ

Помолимся за наших родителей, Ангелов наших-хранителей. Помолимся, и когда-небудь дети будут молиться за нас.

Дочь, зять, внуки, правнуки

14 сентября — 40 дней, как злая, жестокая смерть забрала любимого, дорогого для нас человека — Виктора Васильевича ПОТАПОВА

«Говорят, что грешил, что не к строку свечу затушил. Как ушёл, так и жил, а безгрешных не знает природа».

Вечный покой и Царство Небесное твоей душе. Любим, помним, скорбим.

Родные