Не виплатив зарплату — йди за грати!
Добрий день, шановна редакція газети «Звягель»! На нашому підприємстві постійно затримують заробітну плату, мотивуючи це різними причинами. Останній раз заробітна плата виплачувалась 2 місяці тому. Поясніть, будь ласка, в які строки повинна виплачуватись заробітна плата та яку відповідальність несуть керівники за невиплату її у строк?
На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Останнім часом у нашій країні спостерігається малоприємна тенденція, коли зростає кількість підприємств, що затримують виплату або взагалі не виплачують зарплату своїм працівникам. І той факт, що на підприємстві відсутні кошти, не звільняє керівника від відповідальності.
ПОРЯДОК І СТРОКИ ВИПЛАТИ ЗАРПЛАТИ
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається ст.43 Конституції України, Кодексом законів про працю (далі — КЗпП) та Законом України «Про оплату праці».
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості.
У відповідності до ст.115 КЗпП та ст.24 Закону «Про оплату праці», заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні у строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше, як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, то заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше, ніж за три дні до початку відпустки. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати заробітної плати.
У разі звільнення працівника керівництво повинно провести з ним повний розрахунок не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Якщо працедавець при звільненні працівника несвоєчасно провів із ним повний розрахунок, то відповідно до ст.117 КЗпП, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку («вимушений прогул»).
У випадку затримки виплати заробітної плати працівник має право відповідно до ст.34 Закону «Про оплату праці» звертатись до роботодавця з метою компенсування втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифів на послуги. Згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання проводиться компенсація втрати частини заробітної плати своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця. У разі, якщо власник або уповноважений ним орган чи особа, відмовиться виплачувати компенсацію, працівник має право звернутися з позовом до суду про стягнення цієї компенсації.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИПЛАТУ
За порушення строків виплати заробітної плати роботодавці можуть нести адміністративну та кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 гривень).
А згідно зі статтею 175 Кримінального кодексу України, за безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше, ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації, незалежно від форми власності, передбачається покарання у вигляді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 до 17000 гривень) або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Якщо невиплата вчинена внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, передбачається покарання у вигляді штрафу від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17000 до 25500 гривень) або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої, встановленої законом, виплати громадянам.
ДІЇ ПРАЦІВНИКА В РАЗІ НЕВИПЛАТИ
Якщо роботодавець затримує виплату заробітної плати, то працівнику слід звернутись із письмовою заявою до роботодавця з метою обгрунтування підстав затримки у виплаті коштів. При цьому не зайвим буде попередити роботодавця про кримінальну відповідальність за невиплату зарплати та намір звернутись до органів прокуратури. Небажання мати справу з органами прокуратури та страх кримінальної відповідальності може стати гарним стимулом для роботодавця знайти кошти та виплатити належну вам заробітну плату якомога швидше.
При відмові виплатити заробітну плату або інші виплати працівнику слід звернутися до прокуратури із заявою про невиплату заробітної плати та притягнення винних осіб до відповідальності та до суду із цивільним позовом про стягнення заборгованої заробітної плати та відшкодування завданої її невиплатою шкоди. Відповідачем за такими позовами має бути підприємство, установа чи організація, а не керівник, який може бути притягнутий до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Олена І., Новоград-Волинський район
На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Останнім часом у нашій країні спостерігається малоприємна тенденція, коли зростає кількість підприємств, що затримують виплату або взагалі не виплачують зарплату своїм працівникам. І той факт, що на підприємстві відсутні кошти, не звільняє керівника від відповідальності.
ПОРЯДОК І СТРОКИ ВИПЛАТИ ЗАРПЛАТИ
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається ст.43 Конституції України, Кодексом законів про працю (далі — КЗпП) та Законом України «Про оплату праці».
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості.
У відповідності до ст.115 КЗпП та ст.24 Закону «Про оплату праці», заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні у строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше, як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, то заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше, ніж за три дні до початку відпустки. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати заробітної плати.
У разі звільнення працівника керівництво повинно провести з ним повний розрахунок не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Якщо працедавець при звільненні працівника несвоєчасно провів із ним повний розрахунок, то відповідно до ст.117 КЗпП, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку («вимушений прогул»).
У випадку затримки виплати заробітної плати працівник має право відповідно до ст.34 Закону «Про оплату праці» звертатись до роботодавця з метою компенсування втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари й тарифів на послуги. Згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання проводиться компенсація втрати частини заробітної плати своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця. У разі, якщо власник або уповноважений ним орган чи особа, відмовиться виплачувати компенсацію, працівник має право звернутися з позовом до суду про стягнення цієї компенсації.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИПЛАТУ
За порушення строків виплати заробітної плати роботодавці можуть нести адміністративну та кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 гривень).
А згідно зі статтею 175 Кримінального кодексу України, за безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше, ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації, незалежно від форми власності, передбачається покарання у вигляді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 до 17000 гривень) або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Якщо невиплата вчинена внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, передбачається покарання у вигляді штрафу від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17000 до 25500 гривень) або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої, встановленої законом, виплати громадянам.
ДІЇ ПРАЦІВНИКА В РАЗІ НЕВИПЛАТИ
Якщо роботодавець затримує виплату заробітної плати, то працівнику слід звернутись із письмовою заявою до роботодавця з метою обгрунтування підстав затримки у виплаті коштів. При цьому не зайвим буде попередити роботодавця про кримінальну відповідальність за невиплату зарплати та намір звернутись до органів прокуратури. Небажання мати справу з органами прокуратури та страх кримінальної відповідальності може стати гарним стимулом для роботодавця знайти кошти та виплатити належну вам заробітну плату якомога швидше.
При відмові виплатити заробітну плату або інші виплати працівнику слід звернутися до прокуратури із заявою про невиплату заробітної плати та притягнення винних осіб до відповідальності та до суду із цивільним позовом про стягнення заборгованої заробітної плати та відшкодування завданої її невиплатою шкоди. Відповідачем за такими позовами має бути підприємство, установа чи організація, а не керівник, який може бути притягнутий до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Коментарі відсутні