Будь-яка сім’я є особливою, життя в якій має свою специфіку. Люди, які її створюють, — індивідуальні і неповторні. Головне, що відрізняє сім’ї, — це характер атмосфери, яка панує в родинних стосунках.
Сімейний мікроклімат, насамперед, характеризується тими моральними нормами, якими живе сім’я; характером стосунків між її членами (любов, взаємна повага чи злість, нетерпимість), а також традиціями, що існують у родині.
Мікроклімат сім’ї — це спосіб самопочуття, найбільш характерний для всіх членів родини. Тут розрізняють:

• емоційно-комфортні сім’ї (де люди переживають відчуття захищеності, емоційний комфорт, гармонію);


• тривожні сім’ї (їх мікроклімат — найчастіше віддзеркалює негативні характеристики спілкування батьків), сім’ї, яким притаманний емоційно-психологічний дискомфорт і нервово-психічне напруження. Такий мікроклімат, як правило, характерний для проблемних сімей, яким притаманне малоефективне, неадекватне спілкування між членами родини. Поведінка дорослих, їх бурхливі реакції на оточуючих чи повсякденні ситуації, що зазвичай виникають, — усе це дзеркально відтворюється на стилі спілкування їх дітей з іншими та формує у них подібний тип поведінки.

Без сумніву, кожен із нас мріє про щасливу і гармонійну сім’ю. Проте на практиці побудувати такі стосунки зазвичай не дуже легко і, на жаль, вдається це далеко не всім, про що нещадно свідчить статистика розлучень у нашій країні.
На мою думку, варто, перш за все, формувати в суспільстві надзвичайно відповідальне ставлення до шлюбу. Також кожні мама й тато мають розуміти, що саме вони є прикладом для своїх дітей, які щодня чують спілкування між батьками, бачать їх ставлення одне до одного, усвідомлюють розподілення ролей і обов’язків у родині. Батьки повинні бути прикладом для дитини у відносинах зі своїми батьками, навчати дитину чуйно ставитись до них, цінувати думку старших у родині. Тому саме від вас, дорогі батьки, у значній мірі залежить, яку сім’ю створить у майбутньому ваша дитина.
Зрозуміло, що найсприятливіші умови для повноцінного розвитку дітей найбільш ймовірно очікувати від повних сімей, де дорослим вдалося побудувати стосунки на принципах взаємної поваги і терпимості, доброти і щедрості, щиросердя і відвертості. За умов неповної чи формально повної сім’ї всю палітру такого ставлення важко досягнути.
Одне зрозуміло, що тільки атмосфера любові, злагоди, взаємного порозуміння, співробітництва позитивно впливатиме на психічний і моральний мікроклімат у родині. Ваша дитина має почуватися щасливою, і це допоможе їй найбільш повно проявити свої емоційні та інтелектуальні можливості.
Отже, шановні батьки! Якщо ви любитимете і поважатимете одне одного, розумітимете і допомагатимете своїм близьким, то можете бути впевнені, що ви правильно виховаєте своїх дітей і створите міцну основу для щасливого сімейного життя ваших дітей. Успіхів вам у цьому!