1939 РІК
На початку 1939 р. міськкомунгосп одержав асигнування на розширення міської електростанції, закінчення першої черги міського водогону і будівництво пральні. Спорудження останньої мало закінчитися цього ж року («СП» від 14 і 21 січня).


Стаття «Директор фабрики» присвячена гнутомеблевій фабриці та її керівникові Х.І.Межерицькій. У 1930 р. це була маленька артіль, що випускала лише 12 стільців на день. Тоді в ній працювало 15 чоловік. У 1932 р. артіль стала державним підприємством, фабрикою. У 1939 р. придбано два фрезерних, фугувальний і токарний верстати. Щоденне виробництво становило 500-600 стільців. Підприємство складалося із 7 цехів («СП» від 5 грудня). У 1934 р. фабрика випустила 48160, а 1938 р. — 103440 стільців («СП» від 10 березня).
Цегельний завод мав у 1939 р. випустити 850 тисяч штук будівельної і 200 тисяч штук вогнетривкої цегли («СП» від 22 травня). На початку року артіль «Змичка» відкрила майстерню з ремонту панчох на вул.Міжнародній, №17 («СП» від 6 березня). У серпні Облхарчопром приступив до реставрації Новоград-Волинського пивоварного заводу. Капітальний ремонт мали закінчити в 1940 р. («СП» від 20 серпня). Щороку планувалося випускати 30 тисяч декалітрів пива («СП» від 4 грудня).
Здобуткам сталінських п’ятирічок присвячена стаття «Цифри і факти бурхливого зростання нашого міста і району». Серед підприємств, які придбали нове устаткування, розширилися і значно збільшили продуктивність праці, згадуються, зокрема, спиртогорілчаний завод, маслозавод, хлібозавод. Свою електростанцію мав машинобудівний завод, на якому закінчувалося будівництво нового ливарного цеху.
З 1935 р. по 1939 р. кількість кооперованих кустарів збільшилась удвічі. За цей період утворилася нова багатофахова артіль ім. Тельмана. Артілі працювали переважно на місцевій сировині, використовували відходи виробництва. Артіль ім.Кірова відкрила рукавичний цех. Цех масового пошиву і кашкетний цех відкрила артіль «Змичка». «Трудхарчовик» побудував завод мінеральних вод. Артіль «Победа» розширила кількість філій по селах, а «Кооптранс» організував гончарне виробництво. У 1933 р. побудовано хлібозавод. За останні роки спорудили двоповерховий будинок партійного активу, триповерховий будинок міської ради, будинки лікарів і залізничників («СП» від 4 грудня). У номері від 23 червня привертає увагу коротке повідомлення: «Ще в минулому році здано в експлуатацію триповерховий житловий будинок по вул. Міжнародній №4». Таким чином, спорудження цього будинку завершилося у 1938 р.
У 1933 р. в місті збудували лазню. За станом на кінець 1939 р., забруковано 20 тисяч кв. м вулиць, заасфальтовані тротуари на вулицях Леніна і Міжнародній. Проведено водогін, велося будівництво прального комбінату («СП» від 4 грудня). Навесні 1939 р. міськвідділ комунального господарства приступив до обладнання нового скверика на розі вулиць Леніна та Радянської («СП» від 11 квітня).

На початку 1939 р. здано в експлуатацію новий гуртожиток для студентів медичної школи («СП» від 18 лютого). 8 липня спілка робітників місцевих підприємств мала відкрити новий робітничий клуб на 160 місць («СП» від 5 липня). Горілчаний завод розпочав будівництво гуртожитку для робітників і ясел для дітей робітників заводу («СП» від 8 квітня). У серпні на залізничній станції закінчували будівництво нового гуртожитку для робітників і службовців станції. 12 кімнат гуртожитку були розраховані на 30 чоловік («СП» від 9 серпня). Наприкінці року фабрика ім.Горького закінчила обладнання робітничого клубу («СП» від 4 грудня).
Навесні відкрито новозбудований двоповерховий пологовий будинок («СП» від 29 квітня). За іншою інформацією, у місті за роки сталінських п’ятирічок відкрито два пологових будинки («СП» від 11 лютого). У номері від 20 жовтня повідомляється, що «при Новоград-Волинській лікарні вже закінчено будівництво приміщення хірургічного корпусу. Тепер тривають останні роботи з проведення каналізації та електроустаткування».
Починаючи з 1935 р., у місті збудовано 4 середні школи («СП» від 4 грудня). За станом на березень 1939 р., в них навчалося 2974 дитини («СП» від 10 березня). До 80-річчя з дня народження Шолом-Алейхема члени літературного гуртка єврейської школи №1 поглиблено вивчили твори письменника, по всіх класах проводилися бесіди та голосні читання, для батьків був влаштований літературний вечір. Силами драматичного гуртка поставлена п’єса Шолом-Алейхема «Луфт парносес» («СП» від 10 квітня). У червні школа №1 оголосила про відкриття першого російського класу на 1939-40 навчальний рік («СП» від 11 червня). 25 учнів-відмінників школи №40 їздили на екскурсію в Київ, відвідали музеї, вистави, Печерську лавру («СП» від 10 серпня). Восени у піонерській кімнаті школи №3 зібралися учні старших класів, щоб послухати розповідь «учасника українського фронту т.Доктормана. Учасник розповів, з якою радістю, квітами трудящі Західної України зустрічали Червону Армію» («СП» від 15 жовтня).
У червні громадськість міста відзначила 25-річчя педагогічної роботи в школі №3 вчительки біології та хімії Смоленко. Після закінчення 8 класів гімназії вона у віці 18 років почала працювати у Лубчицькому однокласному училищі. Серед її вихованців — лікарі Глузман і Вальдман, вчителька школи №2 Соколовська, вчитель школи №3 Коваленко і директор цієї школи Біхгендлер («СП» від 23 червня). «Одним з найкращих майстрів педагогічної праці, що дає глибокі знання з мови та літератури», називають вчительку школи №2, керівника 9-а класу Іду Мойсеївну Горвіц («СП» від 2 грудня).
Понад 700 дітей виховувалось у 9 дитсадках міста («СП» від 5 травня). У номері від 3 жовтня опубліковане коротке повідомлення: «Днями закінчиться будівництво та розпочне роботу диткомбінат на 100 дітей». Можливо, що тут мова йде про побудований напередодні війни дитячий садок по вул. І. Франка, який після війни став школою №5.
Понад 450 студентів навчалося у медичній школі («СП» від 10 березня). У липні школа випустила 211 акушерок та медсестер, у тому числі — 18 відмінників. Переважна більшість випускників працювала у сільських пологових будинках і медпунктах. Багато студентів виявило бажання працювати на Далекому Сході («СП» від 6 липня).
Порівнюючи з 1934 р., кількість книжок у міській бібліотеці до початку 1939 р. збільшилася з 3500 до 19500, а число читачів — із 159 до 2200 («СП» від 10 січня).
6 вересня в місті урочисто святкували ХХV Міжнародний юнацький день. За планом демонстрації, колони мали рухатися по вулицях Міжнародній, Леніна, Пушкінській та Кірова на міський стадіон. Цікаво також, що місце збору однієї з колон — вул.Леніна, біля приміщення міськради («СП» від 5 вересня). Із згаданого вище маршруту виникає припущення, що вхід до стадіону знаходився тоді з боку вул.Кірова. Поки що залишається нез’ясованим, який саме будинок по вул.Леніна займала у 1939 р. міська рада. У грудні виконуючим обов’язки голови міськради був Т.П.Пасічник.
Ось деякі адреси тодішніх підприємств і установ: кравецька майстерня — Леніна №19, механічна майстерня — Гоголя №35, бойня — Чехова №20, школа №5 — Радянська №17, школа №10 — К.Лібкнехта №3, школа №40 — Гоголя №23, дит’ясла №64 — Радянська №68, клуб заводу ім.Сталіна — Леніна №106, ветбаклабораторія — Мало-Пушкінська №5, м’ясокомбінат — Шевченка №23, водогін — Міжнародна №86, ТСО-Авіахім — Міжнародна №55, «Заготльон» — Леніна №127, контора «Заготзерно» — Міжнародна №24, міськвідділ Облтранстресту — Пушкінська №30, контора МТС — Пушкінська №46, парткабінет — Міжнародна №72, прокуратура — Пушкінська №31, універмаг №1 — Леніна №5, меблевий магазин — Леніна №12, підсобне господарство — вул.Пархоменка, міськнар­освіта — Леніна №4 (другий поверх).
Цікавий матеріал міститься також у статті «Раціонально використати радіоактивні джерела», опублікованій 11 лютого: «На території Новоград-Волинського спиртозаводу є два радіоактивних джерела. Вода цих джерел має велику радіоактивність і за якістю не поступається питним джерелам П’ятигорська. Ці радіофіковані джерела можуть дати за добу 10-12 тисяч відер води. До цього часу ця цінна вода використовується по-хижацькому. Джерело №2 спиртзавод використовує на виробничі потреби, а з джерела №1 вода подається насосом у водорозбірну будку, звідки її беруть на різні потреби. Лише кілька водовозів у брудних бочках розвозять цю воду по місту і беруть за відро по 20-25 коп., у той час, коли водокачка відпускає по 3 коп. за відро».