5 жовтня минуло 40 днів з дня загибелі Валерія Вікторовича ЮРЧЕНКА, який героїчно загинув у зоні АТО, захищаючи рідну Україну

Перестало битися твоє добре серце, у котрому вистачало тепла для всіх. Немає таких слів, щоб висловити нашу печаль. Ти віддав своє життя заради миру та спокою на українській землі. Скільки б не минуло часу, а світла пам’ять назавжди залишиться в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі.

Сумуючі дружина, батьки та колеги по роботі

Пройшло 40 днів, як раптово, в ніч на 1 вересня, зупинилося серце Степана Петровича ХОПТЮКА

Прости, що не змогла тебе спасти, прости, що не змогла тобі допомогти. Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Царство Небесне і вічний спокій, наш рідненький. Всі, хто знав, згадайте разом з нами добрим словом і тихою молитвою.

Вічно сумуючі дружина, діти, внуки та всі рідні

9 октября прошло 2 года, как трагически погиб Виктор Николаевич ГРАЧ

Ты ушёл из жизни слишком рано, нашу боль не выразят слова. Спи, родной, ты — наша боль и рана, память о тебе всегда жива.

Родители, сестра, родственники

15 жовтня минає 40 днів, як пішов з життя чоловік, батько, дідусь — Олександр Патваканович ЗАХАР’ЯН

Прости, що не змогли тобі допомогти. Коли ми втрачаємо рідну людину, земля утікає з-під ніг, і серце пече, і зникає надія, ти втратив частину себе і хочеш кричати від болю, упасти, сховатися, втекти, не бачити і не чути нікого, усіх і себе проклясти… Розбиваються усі надії і мрії, зникають у цей момент у душі, і лунає голосіння, і біль зжирає серце кожен день. Ти пішов з життя, залишивши нас у розпачі. Дім став пусткою, а життя втратило свої барви без тебе. Немає таких слів, щоб висловити нашу печаль. Скільки не мине часу, ти завжди будеш з нами. Спи спокійно, наш Любий! Хай Господь дарує Царство вічне і спокій душі твоїй. Хто знає, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки і вся родина

10 жовтня минає 20 років, як пішов з життя батько, дідусь — Віктор Андрійович АВРАМЕНКО

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи...

Рідні

9 жовтня 1995 року... Пролетіло, як одна мить, 19 років, як не стало нашої матусі, дружини, бабусі — Людмили Костянтинівни ЛАВРЕНЮК

Закотилось у вічність життя, ніби сонце сховалось за обрій. Вороття з того світу нема — розуміємо ми це сьогодні. Не стихає печаль ні на мить, залишаючи вічну утому. Минають дні, а серця наші не можуть змиритись з великою втратою. Вічний спокій твоїй душі. Усі, хто знав, згадайте разом з нами добрим словом і тихою молитвою.

Вічно сумуючі чоловік, діти, рідні та близькі

Пам’яті вчителя

9 жовтня виповнюється 2 роки, як пішла з життя талановита, творча, ініціативна, принципова, наполеглива, порядна людина — Володимир Леонідович ДІДКОВСЬКИЙ

Вимогливий вчитель, який понад півсторіччя віддав сьомій школі — він надав путівку в життя багатьом поколінням учнів. Світла пам’ять залишиться надовго у душах мудрим Вчителем вдячних учнів, колег, товаришів.

Галина КУБКОВА

Тетяна КАРПЛЮК

Ось і минув рік. Так сумно стало вмить, і пусто, і самотньо. І дня ясного світ поглинув морок ночі. Хоч голос Ваш замовк у глибині безодні, — ніхто з нас смерті цій повірити не хоче. Вічна пам’ять Вам і земля пухом.

Вічно сумуючі ваші рідні та близькі

13 жовтня минає рік, як пішла у вічність Раїса Іванівна ЛЮБЧЕНКО-БАХУР

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю про тебе. Царство Небесне і вічний спокій. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі чоловік, сусіди, друзі